Вихованці університету
Навчалась – як летіла!
ВІД РЕДАКЦІЇ. Проф. В. І. АСТАХОВА – доктор історичних наук, професор, Заслужений працівник освіти, кавалер двох орденів княгині Ольги, засновник і почесний ректор Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія». Вихованка і гордість Каразінського.
- Валентино Іларіонівно, розкажіть, будь-ласка, яким було Ваше Перше вересня?
- Це було давно, 69 років тому, 1957 р. я закінчила університет, а вступила у 1952 р. Все пам'ятаю. Бо це було велике щастя потрапити до нашого університету, тим більше – на історичний факультет. Загальні збори першокурсників істфаку проходили в Ленінській аудиторії навпроти старої будівлі університету, що на вулиці Університетській. Виступав декан А. Г. Слюсарський. Була повна ейфорія, тому що на історичний факультет був великий конкурс, потрапити було дуже важко. Половина нашого курсу були хлопці старші нас віком, які прийшли на студентську лаву із фронтів Великої Вітчизняної війни. Вони усі були на десять років старші, і це робило ситуацію специфічною: ми звикли до шкільної аудиторії, а тут відразу дорослі люди: нам було 17, а їм – 27-28 років…
- Якими були Ваші студентські роки?
- Як і всі студентські роки - це було красиво і гарно. Історик за покликанням, люблю свою професію тоді, як і зараз, однаковою мірою. Тому – НАВЧАЛАСЬ, ЯК ЛЕТІЛА. Найбільше, мабуть, запам'яталися з студентських років наші курсові свята, різні вечори. Добре пам'ятаю іспити, свої дві четвірки, які отримала за всі роки навчання. У пам'яті залишилися і поїздки до колгоспу, блискучі лекції викладачів: В.О. Гольденберг читав у нас на першому курсі історію стародавнього світу, історію Греції, історію Рима. Його лекції - мов пісня. На другому курсі прийшов В.І. Астахов – незабутні його лекції з історії Росії 19 століття, блискуче читав С.І. Сідельников. Взагалі істфак був переповнений блискучими викладачами, і мені в цьому дуже пощастило.
- Що Ви отримали від університету окрім диплому?
- Від університету я отримала все, що маю у своєму житті. Університет подарував мені чоловіка та дітей, і мого другого чоловіка, і мою кандидатську і докторську. І кохання, і особисте, і громадське життя – все це дав мені університет....
- Ви одна з найбільш шанованих жінок незалежної України. Які люди, події допомогли Вам досягти таких вершин?
- Люди дуже допомагали мені завжди. Дуже допоміг університет. Дуже допоміг мій викладач Віктор Іванович Астахов, а потім мій коханий чоловік. Він визначав мені і тему курсової роботи, і тему диплому. Після університету, коли вже працювала в школі, моїм наставником була директор 36 школи Тамара Володимирівна Константинова, теж випускниця університету... Вдається сягати вершин завдяки відданості справі. Завжди свою справу робила з любов'ю. Шановні першокурсники! Любіть свою справу, любіть свою Альма-матер. Без цього не можна жити. Бути відданими університету на все життя, що я і робила для себе. Ще бажаю вірності ідеалам. Можливо, це звучить сьогодні старомодно, але саме цього я бажаю всім молодим.
О.НОВИКОВА.