Уроки Великої Вітчизняної…
Заграва Другої світової війни у червні 1941 наблизилася до радянських кордонів і на сході, і на заході. «Кожному комсомольцю – військову спеціальність!» - із таким закликом 14 лютого виступила університетська газета «За більшовицькі кадри». Лише на географічному факультеті 42 студенти оволоділи п»ятьма військовими спеціальностями, на історичному – 25, на філологічному – 11! У оборонній роботі активно виступали і дівчата університету: вони набували військових спеціальностей – пілота і парашутиста, снайпера і радиста, У школі медсестер, відкритій у лютому 1940, навчалися 227 кращих першо- і другокурсниць. Із деякими із них вже у 70-ті роки мені пощастило спілкуватися : Валентина Олександрівна Захарчишина, біолог, Катерина Дмитрівна Єрмоленко, , економіст, Лідія Олександрівна Бєрєзнікова, філолог…Вони прошли надлюдськими дорогами ВІЙНИ і вписали героїчну сторінку в історію рідного університету!
… Початок літа 1941-го… Гаряча пора екзаменів, практики, канікул. А над Батьківщиною в одну страшну мить - ВІЙНА. Доцент Петро Дмитрович Оробінський, першокурсник історичного в червні 41-го, пройшов всю війну танкістом, горів у танку під Кенігсбергом, розповідав мені по війні: «Вранці 22 червня першокурсники-історики складали свій останній екзамен. Всіх нас, звичайно, найбільше хвилювала сесія. Та коли в коридорі прокричали: «війна!!!», усі сесійні турботи відійшли на задній план. Усі разом ми пішли до військкомату!». Олесь Гончар, студент-філолог, майбутній студбатівець, автор майбутнього роману «Людина і Зброя», яскраво передав атмосферу тих перших днів Великої Війни: «Біля Держпрому зранку багатолюдно… Студенти осаджують двері військкомату і Дзержинського райкому партії. Товпляться, чекають – ну не даремно ж ми ходили на стрільбища осоавіахіму… Філологи і географи, історики, фізики, математики…»
…. П»ятий курс геологів, який тільки-но отримак дипломи про вищу освіту, (мені, першокурсниці філфаку у 1964 р. випало щастя писати про цей курс, і я все життя дружила із цими неймовірними людьми – (Гвозди бы делать из этих людей, не было б крепче в мире гвоздей…) всім курсом виїхали на Колиму: в пошукові партії, вести розвідку корисних копалин, необхідних для оборонної промисловості… Комсорг курсу Йосип Бернштейн, по війні Герой Соціалістичної праці, розповідав: «Мої друзі-геологи ящиками носили на собі золото, так необхідне Батьківщині, але до їхніх рук не прилипло того металу ЖОДНОГО грама…!»
А ректор університету А.В.Сазонов очолив університетський батальйон народного ополчення. Професура копала протитанковий рів поблизу с.Ріпки Богодухівського району довжиною у декілька кілометрів… Поруч із ректором працювали на ритті протитанкових рвів член-кор НАН УРСР проф.. І.М.Буланкін, професори Е.Є Уманський, М.П.Барабошов, С.М.Королівський, О.В.Нагорний, О.Г.Розенберг… Давид Канєвський, історик, талановитий поет, що не повернувся із фронтів до університету, писав: «… робота дуже важка… Проте народ працює ЗДОРОВО! Гарматний грім із фронту – кращий агітатор…»
А Університет тим часом готувався до евакуації у місто КЗИЛ-Орду Казахської РСР. Перша група евакуйованих прибула до Кзил-Орди у другій половині жовтня 1941 р., - остання – у грудні. 130 студентів і 70 викладачів. В основному це були старшокурсники, звільнені від служби. Із початку 1942 – студентський колектив почав поповнюватися інвалідами Великої Вітчизняної війни. Великої і найстрашнішої війни в історії людства, з початку якої 22 червня 2021 р. виповнюється 80 років. І 9 ТРАВНЯ – 76 років ПЕРЕМОГИ над німецько-фашистськими загарбниками. Про Університет в евакуації читайте в наступному номері газети.
О.НОВИКОВА
Текстовка. Особистості: два декани – учасники великих тих подій – економічного доц.. І.Є.ТКАЧЕНКО, філологічного – доц..П.Я.КОРЖ.