Особистості
МАРІЯ ПЕТРІВНА ЖУКОВА: ОДНА ДУША З УНІВЕРСИТЕТОМ
Вона не дожила до свого 96-річчя всього декілька тижнів — людина-історія, легенда. Жива історія і живий зразок служіння своєму університетові. Молодою дівчиною із немовлям на руках прийшла Маруся на робітфак ХІНО у 1929 р. Прийшла із найбіднішої сім’ї із с. Одноробівка Золочівського району, де дітей було аж десятеро, годувальників — один і землі — всього-нічого… Першим її ректором у відновленому університеті, який визначив долю дівчини був Я.С. Блудов.
Першим її колегою, другом, старшим товаришем і зразком ЛЮДИНИ став ректор Харківського університету з 1945 по 1960 рр. академік І.М. Буланкін. З Іваном Миколайовичем вони йшли пліч-о-пліч аж 31 рік до несподіваної смерті останнього. Це вони у роки жорстких репресій зберігали для Батьківщини її інтелект, її еліту — вчених і співробітників ХДУ… Він — неповторний ректор, вона — незамінний завідувач першого відділу. Це боліло їй до останнього дня. І в останній день народження (у лютому Марія Петрівна відзначала свій день народження) сама завела розмову про ті роки і розповідала нам, її гостям, розповідала і розповідала… І ми домовилися зустрітися знову. Навіть авто вже Ілля Іванович Залюбовський замовив нам на поїздку до Люботина, де останні роки у онуків мешкала Марія Петрівна. Але ми не встигли всього на один день… Тепер залишилася пам’ять і вічність. І прагнення так само любити рідний університет і служити йому, як це робила вона. Марія Петрівна і її ровесники жили за кредо університету: порядно, чесно, відповідально і вірно істині. Такими вони і йдуть від нас, світлої пам’яті.