П’ять років навчалася група ЯЯ-51, і п’ять років мала найвищій рівень успішності на факультеті іноземних мов. Студенти по праву пишалися своїм куратором О. Є. ДРОБ’ЯЗКО, викладачем кафедри романської філології та перекладу факультету іноземних мов.
Ще з першого курсу, як куратор і викладач, вона привчила своїх студентів до нестандартного вивчення мови. Наприклад, щомісяця вони мали прочитати по одній книзі французькою мовою в оригіналі й розповісти про неї. Взагалі розмовна мова превалює тут.
Олена Євгенівна розповідає: «Робили екскурсії рідним містом Харковом. Але на незвичайних умовах: кожен має виглядати як турист, розмовляти тільки французькою мовою, мати при собі фотоапарат та вміти розповісти про окрему частину міста, зі всіма історичними пам’ятками та ін. Коли вони були на п’ятому курсі, ми переглядали фото, іноді зроблені на одних і тих же місцях, наприклад, фото біля бузкових кущів, але в різні роки, стільки спогадів поверталося».
Коли тепло на вулиці ЯЯ-51 з Оленою Євгенієвною збиралися на природу, йшли в ліс , грали в традиційні французькі ігри - у петанк, метання куль. Святкували так звані «професійні» свята, наприклад, католицьке Різдво. Цього року О. Є. Дроб’язко запросила до себе всіх франкомовних гостей. Темою карнавалу з перевдяганням було «Різдво 60-х років». Вікторини, музика, одяг, міні-спектаклі та багато іншого, що сприяє розвитку й поширенню французької культури в Харкові було на цьому святі. У групі, що вже випустилася, було 11 студентів. Староста Рома ГАРМАШ вигравав два роки підряд друге місце на Національній українській олімпіаді з французької мови, Катя ПРОСТАК та Альона ЗАГУРОВСЬКА на тій самій олімпіаді посідали треті місця. На третьому курсі підчас зимових канікул вони стажувались у Франції: тиждень в Ліллі та два тижні у Парижі. Там відвідували лекції в коледжах, університетах, ходили на екскурсії. Даша КІЗІЛОВА працює за волонтерськими програмами, Катя Простак поїхала на рік до Люксембургу працювати нянькою в дитячому будинку. Інші студенти цієї групи успішно працюють перекладачами на конференціях, перекладачами фільмів тощо. Дехто вважає, що куратор в університеті зовсім не потрібен, адже після другого курсу студенти стають самостійними. А воно бачите, як можна ставитися до своїх обов’язків!

М. ШАЛІМОВА.

Пліч-о-пліч 5 років

Алла Василівна СМУЛЬСЬКА, старший викладач кафедри державно-правових дисциплін юридичного факультету, наприкінці минулого навчального року куратор відразу трьох груп: ЮП-41, ЮП-42 та ЮП-43.
– Алло Василівно, розкажіть, як так сталося, що під Вашим керівництвом опинилися аж три групи? Чи не важко?
– ЮП-42 – була першою моєю групою. З ними ми йшли пліч-о-пліч чотири роки. ЮП-43 (на той момент вона була ще 13-ою) через певні обставини залишилася без куратора, тому мені захотілося поділитися своєю увагою і з ними теж. Попросила у деканаті дати мені і цю групу. А ось ЮП-11 – напевно, просто довірили.
Я встигаю з ними всіма поспілкуватися, поставити в курс подій. Прагну максимально присвятити їм себе: повідомляю про всі факультетські заходи, наукові конференції та т.п. Мені хочеться, щоб усі вони були у рівних умовах, рангах, щоб не були позбавлені уваги, оскільки діти (а вони ще діти!) це дуже чітко відчувають. У школі їх чомусь налаштовують на те, що в університеті вони не будуть нікому потрібними.
Можливо, саме таке ставлення до студентів я маю завдяки моєму кураторові, класному керівникові, а десь можливо і через бажання зробити щось краще, ніж було у мене. Адже те, що ти недоотримав, сублімується в свої особисті поведінкові мотиви.
– У чому Ви бачите завдання куратора?
– Куратор – це викладач, наставник, старший товариш. У положенні про куратора академічної групи сказано, що це повинна бути людина з тих викладачів, які викладають на цьому курсі. Під час навчального процесу встановлюються певні межі, тому таке спілкування може бути деякою мірою заангажованим. Під час занять студенти напружені, неприродні, як це може бути за стінами університету. Отже, саме куратор певної групи має унікальну можливість відкрити усі грані своїх студентів.
Наставник у школі – класний керівник, але там його роль ширша, ніж роль куратора в університеті. Оскільки у школі потрібно більше вчити, виховувати, допомагати у визначенні пріоритетів, так би мовити «будувати» особистість. А в університет приходять ті, хто зробив свій перший життєвий вибір. Тому роль куратора полягає в тому, щоб корегувати, направляти студентів, «доглядати те, що вже збудовано». Не всі студенти прості, але всі вони особистості і в першу чергу потрібно їх поважати.
Що ж стосується старшого товариша, то ця якість найповніше виявляється у неформальній обстановці, під час різних культурно-масових заходів, походів, де студенти відчувають розуміння, довіряють, радяться. Проте не слід нівелювати виховний момент по суті: не забувати про повчальні бесіди про шкоду куріння, техніку безпеки, поводження з електроприладами та інше. Необхідно контролювати виконання завдань, дотримання всіх вимог навчально-виховного процесу, учити їх бути вихованими у спілкуванні з викладачами і товаришами, бути толерантними. Завдання куратора якомога частіше збирати їх разом, учити висловлювати свої думки, виховувати колективний дух, допомогти уникнути формування малих груп.
Ось наприклад, минулого тижня ми разом зі студентами ходили у театр на виставу «Будь ласка, живи!», акторами якої були хворі діти. Ми вийшли з театру зі сльозами на очах. Хотілося просто мовчати, але іноді і мовчання буває достатньо красномовним.
– Як Ви вважаєте, чи потрібний куратор?
– Наш факультет доволі молодий – йому лише шість років. Я працюю тут уже п'ять років. У перші роки існування факультету куратора групи як такого не було. Потім із часом інститут кураторства почав відроджуватися: зараз у кожної групи є свій наставник. Ми всі знаємо про положення куратора академічної групи. Щотижня у нас проходять збори всіх кураторів із замдеканом з виховної роботи, який дає нам цінні вказівки.
Ось уявіть собі, приходить група першого курсу на факультет. Вони нічого не знають: як знайти аудиторію, як розібратися у розкладі, як користуватися бібліотекою, як не загубитися у незнайомому місті. Я вважаю, що ось хоч би на такому елементарному рівні необхідна допомога куратора, як путівника, дороговказу у тандемі студент-факультет. Це є яскравим свідченням того, що студенти не самі, не кинуті напризволяще.
– У чому Ви вбачаєте різницю між куратором і класним керівником?
– Різниця між куратором і класним керівником, в принципі, невелика. Класний керівник безпосередньо бере участь у процесі виховання людини. До нього ставиться набагато більше вимог як до вихователя, наставника. Куратор уже не може перевиховати. Ми можемо лише допомогти розкритися, рости.
Студенти моїх груп відрізняються аналітичним розумом, серйозним підходом до вивчення предметів, мають спортивні досягнення, демонструють творчий підхід до організації свят на факультеті, беруть участь у наукових заходах не лише на всеукраїнському, а й на міжнародному рівні.
Студенти Алли Василівни відгукуються про неї лише позитивно.
Аліна АШУРОВА, студентка, ЮПС-52: «Алла Василівна була моїм куратором із першого курсу. Вона молода, позитивна, енергійна. Як куратор, вона постійно вводила нас у курс подій, допомагає знайти відповіді на всі питання, які стосуються навчального процесу. Ми дуже любимо проводити разом чаювання, ходити в театр. Алла Василівна – цікава особистість, розуміє кожного з нас, підтримає, коли необхідно. Повага до викладача з'являється завдяки його хорошому відношенню до нас».

З «багатодітним» куратором розмовляла Вікторія ЖЕДЕНКО.

Куратор є, проблем немає

Приходячи до школи нами попікається «друга мама» – класний керівник, а в Вузі ми їх називаємо кураторами. Куратор – та людина, котра на перших порах допоможе студентові зорієнтуватися та влитися в нову сферу життя – студентство.
Як працюють куратори на соціологічному факультеті з нами поділилася зам. декана з виховної роботи -
ПОГАРСЬКА Н.В.: «Куратори на нашому факультеті затверджуються засіданням Вченої Ради, кожна академічна група має свого куратора, всього можна нарахувати 41 посаду. Загалом, куратором назначається той викладач, котрий читає більшість лекцій на курсі або якісь базові дисципліни, робиться це для того, щоб викладачу було легше і він міг частіше пересікатися зі своїми студентами ».
Ні для кого не секрет, що саме входить в обов’язки кураторів: всіляка допомога в учбовому процесі, підбір літератури необхідної для навчання, різноманітні консультації, організація заходів, заглиблення в культурне життя студентів. Цікаво, що таким заходом, як посвята в студенти, а саме організацією його на соціологічному факультеті, займаються самі куратори, а якщо бути точнішим, то такий обов’язок взяла на себе професор, доктор соц. наук, зав. кафедрою соціології СОКУРЯНСЬКА Л.Г., вона до речі визнана одним з найкращих кураторів факультету. Справді, зі слів самих студентів, п

ереконалася, що соціологи цей день відзначають достатньо урочисто та масштабно, особливо, якщо згадати той факт, що не кожен факультет може похвалитися проведенням такого ритуалу, як посвята. Кандидата соц. наук та старшого викладача КОРИТНІКОВУ Надію Володимирівну також вносять до списку найкращих кураторів факультету. Вона відзначилася найбільш чуйним ставленням до студентів, ще на першому курсі змогла здружити свою групу, за власної ініціативи проявляла не аби який інтерес до життя молодих людей.
«У нас немає поганих кураторів – розповідає Наталя Василівна,- всі намагаються підтримувати зв'язок зі студентами. Інколи бувають такі ситуації, коли на курсі куратори змінюються, це трапляється в зв’язку з тим, що викладач просто не читає лекції на своєму курсі і йому стає важко пересікатися зі студентами, тож вибирається інший керівник групи, але якщо куратор усією душею прикипів до своїх вихованців, то ніяк їх не розлучити».

Зараз студенти дуже самостійні, особливо старші курси, але це не означає, що куратор взагалі не потрібний, про нього завжди можна згадати і звернутися за допомогою в екстреній ситуації.

В. ДЕНИСЕНКО.