Пам’ять
Міліца Сергіївна ЛАПІНА
24 червня пішла із життя випускниця філфаку Харківського університету, викладач латини, людина енциклопедичних знань, дивовижний УЧИТЕЛЬ, яка виховала не одне покоління істориків і філологів Каразінського - Міліца Сергіївна Лапіна (1926-2020). Є категорія людей, суть життя яких криється в улюбленій роботі. Міла Сергіївна була з них. Все життя її пов’язане із Харківським університетом, куди вона прийшла в останній рік Великої Вітчизняної війни і закінчила класичне відділення філфаку із відзнакою у 1949 р. Тут вона блискуче захистила кандидатську дисертацію під керівництвом відомого філолога-класика Михайла Октавіановича Юркевича, і тут працювала доцентом на кафедрі зарубіжної літератури.
Міла Сергіївна - творча і невтомна особистість. Вона блискучий приклад зразкового педагога-просвітителя вищої школи, носій класичної традиції, закоханий в гуманістичні ідеали. Все життя вона прагнула їх передати всім оточуючим... І її наукові публікації від улюбленого Ісократа (V в. до н.е.) до слави і гордості Каразінського університету - О. О. Потебні, І. М. Буланкина, Д. І. Багалія, Л. Л. Гіршмана, Д. І. Каченовського, В. Н. Каразіна. Її навчальний посібник «Латинизмы в современных языках» (К., 1985), - краще видання в цій галузі.
Ми втратили неповторну особистість, глибокого філософа і дивовижного громадянина-українця. Вона вчила не просто латини. Студенти вчилися громадянськості, патріотизму, відповідальності, людяності, чесності і відданості своїй справі у свого Вчителя. Училися любити свій УНІВЕРСИТЕТ, своє місто, свою землю. Вона була відкрита постійно на допомогу. Ось і девіз нашої газети придумала саме Міліца Сергіївна. Вона читала всі номери газети, читала, схвалювала, аналізувала, радила. До останніх наших розмов і спілкування надихала до творчості. Пухом нехай буде земля для Вас, дорога Міліцо Сергіївно. Світла пам’ять…
І в даному номері ми Вам наводимо переклади доц. М.С.Лапіної.
О.НЕРУХ, головний редактор.
УХОДЯ…
Уходя, оставьте Свет! Это больше, чем остаться...
Это лучше, чем прощаться и важней, чем дать совет... Уходя, оставьте Свет - перед ним отступит холод!
Свет собой заполнит город...Даже если Вас там нет... Уходя, оставьте Свет, как маяк в туманном море,
Как лекарство против горя, как сердечности привет.
Кто-то скажет: "Чушь и бред! Нет лекарства против горя!"
Я ни с кем не стану спорить...я дарю вам свой секрет:
Уходя, оставьте Свет, Свет любви средь серых буден,
Как надежду: "Будем! Будем!" - в час, когда надежды нет... Уходя, оставьте Свет, даже если расстаётесь,
Даже если не вернётесь - уходя, оставьте Свет.
Уходя, включите Свет! Кто ошибся - тот вернётся... Пусть не гаснет ваше Солнце! Уходя - оставьте Свет...
Приходя, несите Свет! Тот, кто светел, тот и вечен!
Путь со Светом бесконечен... Приходя, несите Свет!..
Гаудеамус
Веселитесь, пока есть
Молодость и сила!
После юности мятежной,
После старости прилежной
Всех нас ждет могила.
А захочеш ты узнать,
Где же наши предки,
Отправляйся в ад и рай,
Все подробно разузнай,
Передай привет мию
Незаметно жизнь пройдет
Смерть придет, и все же
Не спешим мы умирать,
Смерть нас может подождать:
Нам ведь жизнь дороже.
Так да здравствует в веках
Alma mater наша!
И ее профессора,
И студенчества пора,
Нет которой краше!
Девушки, мы славим вас,
Нежных и прекрасных!
И да здравствует любовь
Здесь подвластен ей любой,
Нет желанней власти.
И да здравствует в веках
Небо над землею.
На которой мы живем,
И экзамены сдаем
И грустим порою!
Підготувала М. ЛАПІНА.