Неможливо повноцінно вивчити

На фізико-технічному навчальний рік завершується, як і в усій країні, в дистанційному режимі. Так само відбулися захисти кваліфікаційних робіт магістрів. Очевидно, що прикладну фізику неможливо повноцінно вивчити в такий спосіб. Не існує способу замінити живе виконання практичної складової віртуальними лабораторними роботами.

Наведу класичний приклад. Одного року в лабораторії молекулярної фізики при вимірюванні коефіцієнта в’язкості гліцерину результати не відповідали теоретичним передбаченням. Ми покликали ветерана факультету, який брав участь у створенні моделі. Він згодом з’ясував таке. Колись хтось із студентів розлив гліцерин. Він сходив до аптеки та приніс гліцерин на заміну. Оскільки власне гліцерину в аптеці не було, він приніс гліцеринове масло, яким і було долито мензурку. Ці два матеріали мають однакові оптичні властивості. Тому межі між двома речовинами не було видно. Але густина та в’язкість у цих двох речовин є різними, тому при переході з однієї до іншої пробне тіло рухалось із різними швидкостями. Цей приклад нагадує, що в реальній лабораторії процеси відбуваються реально, а у віртуальній – ідеально. Навички експериментатора у віртуальній лабораторії не здобути.

Студенти фізтеху не в захваті, що мусять навчатися заочно попри те, що вступали на денне відділення. Але карантин нам не скасувати самотужки. Тому студенти мусять набувати навичок самостійної роботи; складають домашні завдання дистанційно, за допомогою електронної пошти та скайпу; беруть участь у сеансах Zoom, ставлять запитання… Шкодують, що не змогли поїхати на Всеукраїнські та міжнародні олімпіади, конкурси, турніри, де Каразінці зазвичай здобували перемоги.

Маю зазначити, що не всі студенти мають однакові матеріальні умови. Не в усіх удома інтернет-зв’язок має достатню перепускну здатність. Ось у когось зламалась клавіатура на лептопі – хлопець на тиждень вибув із спілкування. Ще в одного студента для встановлення зв’язку доводиться виходити з дому, видиратись на пагорб. Ці технічні деталі ускладнюють реалізацію буцімто наявних сучасних технологічних можливостей.

Дистанційна сесія – то є вимушений крок, тому викладачі ставляться до нього з розумінням. Готуються до таких іспитів, набувають нового досвіду роботи з новими інструментами, удосконалюють старі навички роботи з відповідними платформами… Очевидно, що заочний іспит поступається живому спілкуванню. Навіть традиційний письмовий іспит не можна прирівняти до дистанційного. Однак, на сьогодні ніхто не спромігся запропонувати якесь інше рішення, то проведемо так, як можемо. Відповідно до рекомендацій ректорату думаємо над тим, як підготуватися до наступного навчального року на випадок подовження карантину або виникнення другої хвилі епідемії. Серед уроків, яким нас навчив і продовжує навчати карантин, відзначу таке. Дистанційні форми навчання є важливими. Вони можуть доповнювати традиційні форми, але поки що вони не спроможні ЗАМІНИТИ живе спілкування студент-викладач. Якби це було можливе, то не виникли б школи та університети. Йди до бібліотеки (заходь у гугл), обирай книгу (електронний ресурс), і пізнавай світ. Як бібліотека, так і інтернет є потужними інструментами, які доповнюють один одного в тій важкій праці, якою є навчання. Однак, навіть ефективність спілкування скайпом із моїм студентом-магістром є набагато нижчою, ніж те, коли ми стоїмо поруч біля дошки.

Проф. І. ГІРКА, декан фізико-технічного.