За працю і звитягу!

ВІД РЕДАКЦІЇ: У ювілейні дні наказом Президента України відзначено нагородою завідувача навчально-експериментальною лабораторією кафедри експериментальної фізики Бориса Михайловича ВАЛІЙОВА. Медаль «За працю і звитягу» дуже співзвучна із тими 56-ма роками трудового стажу, які Борис Михайлович присвятив улюбленій роботі (51 з них – у стінах Каразінського).

…Отримана нещодавно медаль абсолютно точно відображає життєві здобутки та цінності Бориса Михайловича: за працю і звитягу. Наполеглива праця й козацька звитяга є невід’ємною складовою сутності цієї людини. Борис Валійов здолав великі труднощі у боротьбі за своє місце у цьому світі, навіть коли довелося зазирнути в обличчя самій смерті.

5 червня 1970 року, першокурсник робітфаку ХДУ імені Горького, він потрапив у автокатастрофу. Дивом залишившись  живим, Борисові Михайловичу довелося знов вчитися ходити. Переніс багато операцій, які з часом почали лише погіршувати ситуацію, і тоді треба було шукати альтернативу харківським клінікам. За збігом обставин  потрапив на прийом до видатного хірурга, доктора медичних наук Гаврили Абрамовича ІЛІЗАРОВА. Він майже по частинах зібрав ногу Бориса Михайловича та дав йому шанс вести повноцінне життя.

Боротьба за життя та здоров’я відняла у тодішнього студента п’ять років життя. Він повернувся до університету з середнім балом 1,9. За спогадами Бориса Михайловича, тоді він працював по двадцять дві години на добу. І поступово з неповних двох балів вийшов на підвищену стипендію!

Борис Михайлович називає усі знакові дати свого кар’єрного шляху: 1 грудня 1969 почав працювати в університеті, а рівно через п’ятнадцять років  обійняв посаду завідувача лабораторії. На цю посаду  претендували 15 бажаючих, п’ятеро з них – кандидати наук. Але Володимир Гнатович ХОТКЕВИЧ, видатний фізик, член-кореспондент АН УРСР, ректор Харківського університету наполіг на тому, щоб саме Борис Михайлович Валійов обійняв посаду. Борис Михайлович пояснює: «Все роблю якісно, якщо за що взявся,  щось роблю, то виконаю це лише на 5 балів».

Ці слова підтверджують і 38 його дипломників, що захистилися під керівництвом Валійова на «п’ятірки», і 42 МАНівця, що регулярно посідають призові місця після його підготовки, і тисячі студентів, які з величезним захопленням спостерігають за проведенням експериментів Борисом Михайловичем на різноманітних заходах та школярі Малого Каразінського університету, які слухають його лекції та кожного разу отримують безцінні знання. За роки наполегливої праці завідувачем лабораторії кількість демонстрацій на кафедрі зросла втричі! Дослідник має 2 авторських винаходи та 23 раціоналізаторські пропозиції…

Народжений у 1945 році, він усе життя живе під зіркою Перемоги. Перемога пронизує кожну його справу та життєву історію. Характер неймовірної сили, відповідальне ставлення до роботи, бажання кожну справу виконувати виключно на «5+» ¬ все це робить Бориса Михайловича Валійова незамінною частинкою університету, без якої неможливо скласти повноцінний пазл Каразінського. Тож завершити цю невелику повість про велику Людину хочу його ж словами:

-  От кажуть, що робота – другий дім. А я вже давно не розумію, чи це перший дім, чи другий!

Дар’я КОСТЄВА.