«Літопис» історії медицини

Проф. І. В. БЕЛОЗЬОРОВ, декан медичного факультету:

Медичний факультет є одним із тих чотирьох відділень, які 215 років тому стали початком і фундаментом Харківського університету. Вплив, який справив медичний факультет на охорону здоров'я Харкова та країни, складно переоцінити – факультет підготував тисячі лікарів, викладачів і вчених. Всі випускники медичного факультету зайняли своє гідне місце в системі охорони здоров'я або освіти, присвятивши своє життя службі на користь суспільства. Уже в 1816 р. перший студент (зарахований в 1804 р.) і випускник (1808 р.) медичного факультету Я. М. Громов увійшов до складу його співробітників, ставши викладачем фармакології. У 1827 р. кращі випускники університетів країни були обрані для навчання в Дерптському інституті підготовки професорів. До їхнього числа потрапили і випускники медичного факультету – О. М. Філомафітський та Ф. І. Іноземцев. Успішно закінчивши це «підвищення кваліфікації», вони були запрошені до Московського університету для викладання на медичному факультеті. Гарна медична та викладацька підготовка дозволили їм швидко досягти успіху. О. М. Філомафітський незабаром обійняв посаду декана цього медичного факультету, а Ф. І. Іноземцев зробив ряд медичних відкриттів і нововведень, а також став вчителем і натхненником таких майбутніх зірок медицини, як І. М. Сєченов, М. В. Скліфосовський та С. П. Боткін. Горді за свого вихованця, викладачі Харківського університету обрали Ф. І. Іноземцева «Почесним членом Харківського університету». Іншим знаменитим випускником і співробітником медичного факультету був Харківський міський голова Є. С. Гордієнко (також Почесний член університету). Список ректорів і почесних членів Харківського університету прикрашає ім'я випускника медичного факультету І. П. Щелкова (вчителя нобелівського лауреата І. І. Мечникова).

Серед інших, не менш видатних випускників медичного факультету Харківського університету слід зазначити талановитих лікарів-терапевтів П. І. Шатилова та В. П. Бобіна; відомих в Харкові та за його межами братів Данилевських – Олександра, Василя і Костянтина; видатних харківських урологів А. Г. Підріза, І. І. Маклецова, І. В. Кудінцева та Я. Б. Войташевського; талановитого хірурга М. П. Трінклера; офтальмолога Л. Л. Гіршмана; анатома В. П. Воробйова та багатьох інших, чиї імена лунають у підручниках та навіть у назвах вулиць Харкова.

Чимало випускників медичного факультету прославляли свою Alma Mater далеко за межами Харкова. Наприклад, випускники медичного факультету В. І. Зарубін і Б. О. Дробний стали професорами університету м. Одеси; М. Ф. Попов і П. В. Лащенков – професорами Томського університету; М. М. Кузнєцов і Н. І. Мухін стали професорами, а І. П. Щелков ректором Варшавського університету. Видатний гістолог М. К. Кульчицький, який на медичному факультеті пройшов довгий шлях від студента до декана, став міністром народної освіти.

Славні традиції медичного факультету Каразінського університету продовжує нинішнє покоління.

Лікар за покликом душі

ВІД РЕДАКЦІЇ. Усі «діти» медичного стали лікарями і рятують життя людей чи займаються підготовкою нових медиків, викладаючи медичні дисципліни в вищих навчальних закладах. Особливою гордістю факультету є Герой України Владислав КОВАЛЬОВ, випускник 2007 р.

…Одногрупники та викладачі запам'ятали Владислава як допитливого і талановитого студента, який мріяв про кар'єру військового лікаря. На третьому курсі юнак втратив батька. Довелося поєднувати навчання з підробітком, знаходячи кошти на оплату контрактного навчання. Отож студентство було нелегким, юнак переніс тяжку хворобу. З дипломом лікаря, Владислав Ковальов повернувся в рідний Херсон, де почав працювати лікарем-хірургом у відомчій лікарні Управління МВС України, а також у лікарні імені А. і О. Тропіних. Він любив свою професію і постійно прагнув до досконалості. Користувався повагою серед пацієнтів і колег.  Активно займався громадською діяльністю: заснував і очолив Херсонський мобільний загін першої медичної допомоги Червоного Хреста. Владислав розробив спеціальне медичне спорядження – розвантажувальний медичний жилет. Такий жилет є зручним для розміщування медикаментів та надає лікарю можливість значно швидше працювати та евакуювати поранених. Винахід нашого вихованця припав до душі багатьом медикам, які працюють в екстремальних та бойових умовах, а, згодом, сумку-жилет Владислава Ковальова взялися виробляти для потреб України волонтери українського походження в США.

Молодий лікар мав бронь від мобілізації в АТО та записався добровольцем – звичайним рядовим, лікарем-хірургом добровольчого батальйону патрульної служби особливого призначення УМВС України «Херсон». Під кулями та артобстрілом витягував поранених, ризикуючи своїм власним життям. В Іловайську, коли з’ясувалось, що медична допомога потрібна жінкам та дітям, які переховувалися від артобстрілів в підвалах, він зібрав з індивідуальних аптечок ліки та віддав їх місцевим мешканцям. Під постійним артобстрілом в Іловайському депо, Владислав Ковальов виконував операції в оглядовій ямі під потягом. Там він провів найскладнішу в своєму житті операцію – пришив бійцю розтрощену вибухом верхню кінцівку. …

29 серпня 2014 р. під час виходу з Іловайського котла лікар Владислав Ковальов загинув, залишивши вдома дружину і  двох маленьких дітей, сестру та матір. Того ж року указом Президента України Владислав Ковальов був посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня . У 2015 р. він був нагороджений посмертно недержавною нагородою – орденом «Народний Герой України».. В пам'ять про Владислава його друзі, знайомі та вдячні пацієнти зібрали кошти і придбали реанімобіль, який назвали на його честь. Зараз реанімобіль «Владислав Ковальов» обслуговує бійців фронту. В 2015 р. меморіальну дошку на  честь Героя було відкрито на будівлі Херсонського фізико-технічного ліцею, де він отримав свою першу освіту. А на початку 2017 р. в його Alma Mater, Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна, було відкрито меморіальну дошку на честь загиблих випускників цього університету, серед яких зазначено і Владислава Ковальова, ім’я якого буде завжди зберігатися в серцях його вчителів та колег.