Анатолій Іванович ШАРАПОВ

(11.01.1932 - 09.08.2019)

На 88 році життя пішов від нас ветеран фізичного факультету Анатолій Іванович ШАРАПОВ – непересічна університетська особистість. Все його життя пройшло тут, в університеті. Народився в Харкові, тут закінчив перший клас в 131-й школі. Через окупацію фашистами рідного міста далі у хлопчика Толі була Козача Лопань, м. Бєлгород. Життя на всій дорозі посилало Анатолію Івановичу тяжкі випробування, било боляче і сильно: з дитинства і до останніх днів. Але і те ж життя подарувало йому УНІВЕРСИТЕТ! В найтяжчих умовах дитина війни – Толя Шарапов закінчив школу із золотою медаллю і на перший курс фізмату Харківського університету був зарахований без вступних іспитів. Потім була робота на кафедрі експериментальної фізики старшим лаборантом, асистентом, старшим викладачем, діяльність на профспілковій ниві.

Анатолій Іванович був дивовижною людиною. Університетською людиною з активною громадянською позицією: у свій час – комсорг фізмату, де навчались близько 1500 студентів. Занесений до Книги пошани комсомольської організації університету за №2. Член партійного бюро факультету, а з 1976 р. – заступник голови профкому університету. На профспілковій роботі Анатолій Іванович практично трудився все життя. Людина високої ерудиції і великої душі. Грамотний, розумний. Він чудово співав, читав і писав вірші, цікаво розповідав анекдоти – оригінальні історії, завжди був у центрі подій, дуже емоційно їх коментував. Енергійний, оптиміст, невтомний організатор громадських заходів, завжди щирий і доброзичливий, надзвичайно чесний і порядний, досвідчений фахівець, відповідальний і сумлінний співробітник. Тисячі студентів фізичного та радіофізичного факультетів вчилися під його керівництвом розв’язувати ускладнені задачі з фізики. А студенти любили і поважали свого викладача. Він користувався заслуженим авторитетом серед співробітників своєї кафедри та університету. У книзі Ульянова В.В. «Анатолий Иванович Шарапов. Серия воспоминаний о Детях физмата» автор відзначив: «…нехай ця маленькая книжечка стане свідченням того, що всі Тебе поважають і люблять, що Твої роки не минули даремно, що Ти навічно занесений до Книги Пам’яті ДІТЕЙ ФІЗМАТУ! Низький уклін Тобі, Толю...».

Таким він і залишиться в нашій пам’яті. Кажуть, Бог забирає у ві сні найкращих серед нас, найдостойніших. Анатолій Іванович пішов у вічність уві сні. Світла пам’ять….

Кафедра експериментальної фізики та профспілковий комітет.