Захищено докторську

ВІД РЕДАКЦІЇ. Захистив докторську дисертацію «Колективні дії в умовах трансформації соціальних практик» доц. О. В. ХИЖНЯК, викладач соціологічного факультету і начальник Управління міжнародних відносин нашого університету. Наш кореспондент Таїсія ЄРОХІНА зустрілася із Олександром Володимировичем.

Доц. О. В. ХИЖНЯК: «Як випускнику соціологічного факультету мені пощастило двічі. По-перше, факультет  з моменту заснування і до цього часу залишається провідним соціологічним центром України, що дає можливість його студентам, аспірантам, викладачам отримати якісну соціологічну освіту і бути затребуваними. По-друге, після закінчення магістратури мені вдалося вступити до аспірантури, потім закінчити докторантуру на кафедрі прикладної соціології та соціальних комунікацій. Успішно захистив під керівництвом проф.В. С. Бакірова  дві дисертації – кандидатську -  «Соціальна толерантність в теоретико-соціологічному вимірі» (2010 р.) і докторську -  «Колективні дії в умовах трансформації соціальних практик» (2018 р.).

Тема толерантності в кандидатській дисертації на час її захисту тільки починала вивчатися соціологами. Навіть після захисту мені закидали, що я вивчав те, що не існує в сьогоденні. Однак, вже минуло майже 9 років, а перед науковцями залишається низка питань, що потребують відповіді: «Які ризики толерантності та чинники, що обумовлюють толерантність в сучасному глобальному світі?»,  «Яку роль відіграють міграційні процеси в актуалізації толерантності в наші дні?»,  «Яка роль соціальної комунікації та за яких умов вона сприяє органічному входженню толерантності до ціннісно-нормативної системи суспільства і забезпечує реалізацію базових прав людини?»,  «Яким чином толерантність та інтолерантність реалізується на особистісному та на системному (інституційному) рівнях?»,  «Наскільки сьогодні актуальні мовні форми реалізації інтолерантності (так звана «мова ворожості»)?», «Яку роль у проблемі толерантності відіграє дискурс ненависті та які його особливості (агресивність, ірраціональність, маніпулятивність)?», «Чи можуть бути межі толерантності та як їх визначити?»

У докторській дисертації ми розробили цілісну концепцію колективної дії, що враховує сучасні зміни в соціальних практиках та пояснює їх трансформацію через креативний потенціал колективної дії. Виокремлено спільні риси між різними науковими підходами до вивчення колективної дії, а саме: практична спрямованість досліджень; прагнення дослідників технологізувати наукове знання про колективну дію; вивчення колективного суб’єкта і колективної поведінки стосовно конкретної сфери людської діяльності. Обґрунтовано необхідність сформувати на основі міждисциплінарного підходу інтегративне знання про колективну дію, що ґрунтується на соціологічній уяві. Запропонована авторська тривимірна модель колективної дії, в якій остання розглядається як форма існування і засіб збереження маси в трансформації соціальних практик і представлена як ситуація, як процес, як система. Констатовано пізнавальні можливості розробленої концепції при аналізі ролі колективних дій в трансформації освітніх, трудових та міграційних практик. Виявлено блокатори креативних дій у цих практиках, що може стати основою розробки відповідної державної соціальної та гуманітарної політики. На основі переосмислення витоків і характеристик колективної дії виявлено основні тренди її розвитку, врахування яких дозволить успішно провести трансформацію соціальних практик в сучасному українському суспільстві.

І робота над темами обох досліджень продовжується. Маю сказати, що вибором цих актуальних тем і завершенням дисертацій я великою мірою зобов’язаний своєму Учителю – Вілю Савбановичу Бакірову. Багатьом викладачам я вдячний за те, що вони мене навчили професії і певною мірою життю. Однак, науковий керівник кандидатської і консультант докторської у мене один – доктор соціологічних наук, професор, академік НАН України В.С.Бакіров.

Віль Савбанович Бакіров –  мій Учитель зі студентських років, ще з тих часів, коли його ідея розвитку студентського самоврядування стала втілюватися в життя і наша команда відновила студентське самоврядування у 2005 р., створивши Студентську Раду університету, яку я і очолив на конкурентних виборах. Це були роки початку активної взаємодії студентського активу з ректоратом та іншими університетськими структурами. Про досвід університету в сфері студентського самоврядування мені не раз доводилося доповідати на конференціях, семінарах і він отримував поширення у ЗВО України. Лідери студентського самоврядування постійно проходили навчання на майстер-класах. Разом зі студентським науковим товариством соціологічного факультету ми провели кілька досліджень з метою виявлення проблем розвитку студентського самоврядування. І всі ці починання надихав і підтримував ректор В.С. Бакіров! В.С. Бакіров показував нам, як від опіки студентів перейти до виховання у них самостійності, ініціативності. Як це необхідно стало сьогодні, коли почала реалізовуватися нова стратегія вищої освіти, в якій на перший план вийшли партнерські відносини в системі «студент - викладач», відбувається індивідуалізація процесу навчання, віртуалізація освіти! В.С. Бакіров, по-перше, доводить і показує необхідність поваги до студентів (вислухати, зрозуміти, допомогти), по-друге, під його керівництвом в університеті відбулося на практиці визнання колективних прав студентів, по-третє, важко переоцінити його підтримку інституціоналізації студентського самоврядування як форми самоорганізації студентів, що дозволила їм стати рівноправними учасниками освітнього процесу.

Наразі в університеті впроваджується низка інформаційно-сервісних служб, без яких сучасний університет не може успішно функціонувати. Одна я таких служб – Управління міжнародних відносин, до якого я  маю безпосереднє відношення і намагаюся виправдати довіру, а працюю я з високо професійним колективом. І ця тема може стати предметом спеціального обговорення на сторінках нашої газети.

Упродовж останніх років мені доведося співпрацювати із проектом «Справедливе правосуддя» (USAID) в якості викладача та фасилітатора (2013-2015 рр.). Був учасником міжнародного проекту «Інноваційний університет та лідерство. Фаза II: забезпечення якості та інтернаціоналізація», пройшов стажування у Республіці Польща у Варшавському університеті (жовтень 2015 р.). Був учасником програми «Open world» (США, 2014 р.), стипендіатом міжнародної програми «Соціальні трансформації у Прикордонні (Білорусь, Україна, Молдова)», яку реалізував Центр передових досліджень та освіти CASE, Європейський гуманітарний університет, Литва) у 2013-2014 рр. Пройшов індивідуальне наукове стажування в Аріельському університеті (Ізраїль, 2016-2017 рр.). Був членом команди Харківського національного університету, яка взяла участь у другому етапі Програми Британської Ради та Інституту вищої освіти АПН України «Розвиток лідерського потенціалу університетів України» (2017 р.). Ця програма реалізована Британською Радою у партнерстві з Інститутом вищої освіти Національної академії педагогічних наук України та Фундацією лідерства для вищої освіти (Велика Британія) за підтримки Міністерства освіти і науки України.

Впевнений, що наш Університет як дослідницький потребує викладача, який здатний поєднувати навчальну й наукову роботу, виховну й організаційно-управлінську. Поки що у моєму науковому доробку дві одноосібні монографії, 4 розділи колективних монографій, один навчальний посібник, п’ять навчально-методичних посібників, низка статей у фахових виданнях з соціології та у періодичних виданнях, що включені до наукометричних баз. Працюю над тим, щоб результати наукових досліджень були оприлюднені в періодичних виданнях, що включені до наукометричних баз Scopus або Web of Science Core Collection. Планую більш активно залучатися до заходів в рамках Європейської соціологічної асоціації, членом якої я є з 2010 р. А як викладач відчуваю потребу в опануванні сучасними інформаційно-комунікативними освітніми технологіями.

Крім того, я маю досвід участі у громадських заходах. Зокрема, взяв участь у Круглому столі з обговорення проблем інформаційної безпеки (Харків, серпень 2015 р.), у громадському заході, присвяченому боротьбі з корупцією (Харків, 2016 р.), де оприлюднив результати проведених за моєю участю соціологічних досліджень.

З липня 2018 р. я працюю начальником Управління міжнародних відносин нашого університету і одночасно за сумісництвом викладаю навчальні дисципліни на двох факультетах – соціологічному та на факультеті міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу. Чи зможу поєднати адміністративну, наукову та викладацьку роботу, а також громадську діяльність, покаже час. Наразі не шкодую сил і часу для цього. Успіх, на мій погляд, забезпечать три основні чинника: наполеглива праця, робота в команді і відкритість до різноманітних комунікацій (освітніх, наукових, міжнародних тощо).

Записала Т. ЄРОХІНА