Про особливості нового правопису

ВІД РЕДАКЦІЇ. Як відомо, освітяни зі всієї України працюють над проектом Українського правопису, а серед правописної комісії і наша людина – викладач Каразінського університету проф. В.С. КАЛАШНИК. Володимир Семенович розповів про те, які зміни можуть торкнутися сучасних правописних норм.

Влітку 2018 р. Міністерство освіти та науки України презентувало новий проект Українського правопису. У передмові до видання підкреслено актуальність упровадження нових норм правопису: «Нова редакція «Українського правопису» повертає до життя деякі особливості правопису 1928 року, які є частиною української орфографічної традиції і поновлення яких має сучасне наукове підґрунтя. Водночас правописна комісія керувалася розумінням того, що й мовна практика українців другої половини ХХ ст. – початку ХХІ ст. вже стала частиною української орфографічної традиції. Беззастережно поділяючи думку про злочинний характер репресивних дій тоталітарного режиму щодо «харківського» правопису і його творців, кодифікатори мови не можуть знехтувати тим, що мову народу творить його історія: мова змінюється, і правопис має відображати насамперед її сучасний стан». Ідею такого масштабного громадського обговорення підтримав і Володимир Семенович, який у складі комісії представляв усю Харківщину.

Проф. В. С. КАЛАШНИК: «Правопис розробили на фундаменті української традиції. Крім того, у багатьох змінах передбачена варіативність щодо вживання. Це добре, що зрушили з місця, бо ще напередодні 2000 року тодішній президент України Л. Д. Кучма підтримав розгляд норм правопису, але обговорення відклали. Так з 2000 року нічого конкретного не прийнято, хоча були спроби. Тому я позитивно схвалюю, що у 2018 році заступник міністра М. В. Стріха зайнявся цим питанням та активізував роботу комісії. Комісія одержала майже 500 листів за матеріалами численних обговорень. Загалом вийшло близько 200 сторінок пропозицій, яким має бути новий український правопис.

Я повністю схвалюю пропозицію  комісії щодо спрощеного написання слів з пів, якщо частина  пів має значення «половина», то пишеться  окремо, відкинувши різні сучасні написання  ( через апостроф, дефіс, разом). Дуже важко всі ці нюанси тримати у пам’яті. Крім того, схвально сприймаю пропозицію щодо варіантів закінчень и- та і- в частині іменників третьої і четвертої відмін. Наприклад,  радість, вольність, прихильність, ім’я, сіль… Мова йде про те, що у Родовому відмінку, наприклад, слово ім’я звучатиме не іменІ, а іменИ, а також солИ, радостИ. Це необхідно для того, щоб вся парадигма не була лише з «і», бо ж слід зберегти українську специфіку звука «и», а не наближати її до російського відповідника «і». Комісія вирішила, що варіантність закінчень допускається у художньому стилі, тобто можна використовувати обидва варіанти закінчення. Однак я вважаю, що варіантність треба було поширити і на публіцистичний та розмовний стилі. Подібні закінчення підтверджують такі слова, як безвісти, почасти...

На жаль, засмутило мене те, що вже у  відібраних матеріалах деякі формулювання і приклади містять помилки, ймовірно, перенесені з попереднього правопису (через недбалість, кальки тощо). Це лінгвістично невиправдано. Очевидно, зведені матеріали потребують сумлінного редакторського доопрацювання».

Наразі документ передано до Кабінету міністрів, тож чекатимемо, які саме зміни будуть прийняті.

Є. ТАЯ.