ВІД РЕДАКЦІЇ: Доктор хімічних наук, завідувач кафедри неорганічної хімії Іван Миколайович В’ЮНИК влітку відзначив ювілей. Від щирого серця ми вітаємо ювіляра і кажемо: 80 років це не про нього!
– Іване Миколайовичу, що таке ювілей?
– Для мене це нова сходинка в житті, показник того, що далі є нові горизонти, що у мене є необхідний досвід і наснага для подальшої роботи, а також усвідомлення свого внеску в успіх університету і задоволення від улюбленої справи, чим для мене вже більше 60-ти років є хімія. А робота не обтяжує, якщо вона приносить радість.
– Про що Ви мріяли в дитинстві?
– Моє дитинство припадає на воєнні та повоєнні роки. Тому в моїй пам’яті збереглися страшні спогади про це лихо. Я мріяв про те, щоб такий жах більше ніколи не повторювався. У війни не може бути виправдання. Я навчався в школі с. Мурафа Краснокутського району. У 1957 р. вступив до Харківського університету, склавши успішно п’ять іспитів: чотири усних (хімія, фізика, математика, німецька мова) та один письмовий (твір з української мови). Мрія здійснилась: вступив на кафедру неорганічної хімії за спеціальністю «Хімія твердого тіла».
– Чим запам’яталися попередні роки?
– У 1959 р. університет почав переїзд з вул. Університетської на майдан Свободи. Я з іншими студентами допомагав переносити парти й інші меблі на верхні поверхи будівлі, бо ліфти тоді ще не встановили. У 1962 р. завершив навчання і за розподілом потрапив до Інституту низьких температур, де працював два роки. До навчання в аспірантурі мене запросив Олександр Мартинович ШКОДІН. На першому курсі аспірантури запропонували викладати лабораторні та практичні заняття у студентів за спеціальністю «кристалохімія». Це був мій перший досвід викладання. Моя кандидатська і докторська дисертації були присвячені темі міжчастинкових взаємодій в електролітних неводних розчинах, зокрема в 9-ти н-спиртах. На розробку експериментів для докторської дисертації я витратив 20 років і співпрацював з 11-ма аспірантами.
– Хто вони, Ваші вихованці?
– Декан нашого факультету доц. О. М. КАЛУГІН, доц. В. Г. ПАНЧЕНКО, доц. В. І. БУЛАВІН... З ними я підтримую товариські стосунки та часто обговорюємо наукові здобутки. Керую дипломними роботами студентів. У співавторстві зі студентами працюємо над науковими публікаціями. Так, цього року в збірнику, присвяченому Хімічним Каразінським читанням, було опубліковано статтю «Дифузія і мікроскопічні характеристики довжини, часу та швидкості переносу однозарядних іонів у гранично розбавлених водних розчинах», одним з авторів якої є Віталій МІНАКОВ, студент кафедри неорганічної хімії.
– Маєте плани?
– Зараз працюю над ущільненням програми для першого курсу у зв’язку зі зменшенням аудиторних занять та збільшенням самоосвіти. Планую нові наукові публікації і написання нового підручника.
– Міцного здоров'я на многії-многії літа, шановний Іване Миколайовичу!
Надія РУБІНІНА.