Мить. Літо 2017

Друк

За кутом повороту Землі

ВІД РЕДАКЦІЇ. Останній день червня 2017 надовго запам’ятається  харків’янам дивовижним святом, яке подарували їм учені-астрономи Каразінського – відзначенням міжнародного Дня астероїда. Окрасою програми,  що найбільше приваблювало гостей – стала можливість побачити зоряне небо у телескоп! Від нашого спеціального кореспондента Аліни ОРЛОВОЇ.

Екскурсія

Коли відчиняєш браму на територію Інституту астрономії, потрапляєш в особливий куточок землі, де зупиняється час… Під куполами ховаються невтомні трудівники - телескопи. Вже понад 130 років тут, у центрі міста, знаходиться віконце в таємничий, непізнаний Всесвіт – Науково-дослідний інститут Каразінського університету. Територія НДІ – це ще одночасно і музей під відкритим небом, і меморіальний та краєзнавчий комплекс, науковий архів, музей астрономічних інструментів та приладів, невеличкий екологічний заповідник. Гості уважно слухають доц. Д. Г. СТАНКЕВИЧА про історію заснування Харківського університету й кафедри, про астрономічні експонати:  сонячний годинник, знак з точними координатами, жартівливий експонат – студентський граніт науки, … дошка пам’яті харківським астрономам, які загинули під час німецько-фашистської окупації… «Сонячний годинник – найкращий тип годинників, який відомий людству. І батарейки замінювати не треба, і час є абсолютно точним», – розповідає Дмитро Геннадійович. А Ви знаєте, що час  у Харкові на 25 хв відрізняється від Київського, у нас раніше світає й раніше заходить Сонце. Цей годинник показує не тільки час, а й дату». Як зазначає Дмитро Геннадійович, ми живемо не за часом, а за кутом повороту Землі.  … Влітку за астрономічними розрахунками у нас немає ночей – вечір плавно переходить у ранок (Сонце не заходить за горизонт глибше, ніж для цього потрібно). Більш прийнятний для спостережень час – це «бабине літо». Взимку для роботи астроному потрібна температура у 18 Сº.

Лекції

18:00. Д. Ф. ЛУПІШКО, професор кафедри астрономії і космічної інформатики та Ю. М. КРУГЛИЙ, старший науковий співробітник відділу фізики астероїдів і комет одночасно, але у різних залах висвітлюють проблеми астероїдної небезпеки. «Усвідомлення проблеми розпочалося у XX столітті. Так, у 1940-1970 роках відкрили астероїди, які перетинають орбіту Землі, у 1980-ті роки з’явилася гіпотеза про космічну причину вимирання динозаврів, виявили множинні астроблеми на поверхні Землі. У 1990-ті – відбулося падіння комети Шумейкер – Леві-9 на Юпітер, запустили програми пошуку небезпечних астероїдів, почалися дослідження з проблеми запобігання зіткненням. 2000-і роки ознаменувалися відкриттям близько 90 % найбільш небезпечних астероїдів у розмірі від 1 км, а у 2010-их роках з'явилися програми пошуку небезпечних астероїдів з діаметрами від 140 м. Також у цей час відбулося падіння метеориту в Челябінську (2013), почалися пошуки вирішення проблеми відхилення орбіт небезпечних астероїдів. На сьогодні кількість відкритих астероїдів, які зближуються з орбітою Землі, складає понад 16 тисяч, 1800 з яких == потенційно небезпечні», – розповідає Юрій Миколайович КРУГЛИЙ. Проф. Д. Ф ЛУПІШКО:

– Проблема астероїдної небезпеки полягає у тому, що далеко не всі астероїди, які становлять небезпеку, відкриті. Астероїди з розміром в 1 км і більше несуть вже глобальні проблеми і їх відкрито 90 %. За оцінками на сьогоднішній день відомі орбіти тільки 10 % навколоземних астероїдів з розмірами більше 100 метрів. Але навіть менший за розміром астероїд може знищити цілий мегаполіс. Астрономи знають, як розрахувати орбіту на кілька десятків років вперед, щоб подивитися, чи буде зіткнення із Землею чи ні, але ми не знаємо основної маси орбіт. Тому ми не можемо бути впевнені, що зіткнення не відбудеться завтра. Американці, до речі, визначили, що ступінь ризику гибелі людини від зіткнення Землі з астероїдом знаходиться між ступенем ризику гибелі від авіакатастрофи і від повені.

З 19:00 до 20:30 прозвучали лекції В. Г. ШЕВЧЕНКА, доцента кафедри астрономії і космічної інформатики з теми: «Космічні дослідження астероїдів» та І. Г. СЛЮСАРЄВА, молодшого наукового співробітника кафедри фізики астероїдів і комет.

Довгоочікувані хвилини

Нарешті Сонце майже сховалося за горизонт, стало вечоріти, і харків’яни підходять до телескопів. Частина куполоподібного даху відчиняється, цей отвір рухається по колу. …Місяць – як на долоні. Його половинка схожа на шматок сиру, чітко проглядаються кратери. Я не одна, за мною ще низка харків’ян чекають можливості забратися на сходи, затамувати подих, і неозброєним оком роздивитися цей таємний Всесвіт, ну і, звичайно, сфотографуватися…

А. ОРЛОВА.