Кого пам'ятаємо і любимо

Друк

 

А світло лине…

ВІД РЕДАКЦІЇ: Виповнилося 90 років від дня народження видатного історика,  світлої університетської людини   Ветерана Великої Вітчизняної війни, відзначеного бойовими нагородами, вихованця і викладача нашого університету – Бориса Петровича ЗАЙЦЕВА.


Борис Петрович був визначною постаттю в житті історичного факультету, університету, міста, держави. Автор понад 400 наукових, науково-популярних, історико-бібліографічних і методичних праць, один із засновників емблематики в Україні. Сьогодні його напрацювання в цій галузі продовжують вивчати студенти та молоді науковці. А ще Борис Петрович вів власну колонку в газеті, яку ви зараз тримаєте в руках! І користувалася ця колонка постійною популярністю.

По закінченні історичного факультету у 1956 р. Борис Петрович працював науковим співробітником, а потім завідувачем Археологічного музею ХДУ. Викладав на кафедрі історіографії, джерелознавства та археології. Читав загальні лекційні курси з археології, джерелознавства, архівознавства, історичної хронології, спеціальних історичних дисциплін та спеціальні курси: «Радянська емблематика», «Методика археологічних розвідок та розкопок», «Нумізматика та геральдика» та інші. В грудні 1973 р. отримав звання доцента.

Своїми спогадами про Бориса Петровича з нами поділився його учень, друг і колега, доктор історичних наук, професор Сергій Іванович ПОСОХОВ: «Я знав Бориса Петровича з перших днів в університеті – він читав нам лекції. А з його дружиною Олександрою Павлівною познайомився, коли був дитиною – вона викладала мені в початковій школі.

У нього був образ справжнього історика: худорлявий, у великих окулярах, а ще завжди носив із собою лупу. Він викладав нам нумізматику і геральдику, історичну хронологію, реставрацію археологічних знахідок – такі теми здавались нам тісно пов'язаними з його образом. Був скрупульозним, глибоко занурювався у предмет, який викладав, під час лекцій завжди був послідовним – мінімум емоцій та краси стилю, лише глибокі знання.

Спочатку Борис Петрович спеціалізувався на археології – брав участь в експедиціях на території Харківської, Полтавської, Донецької та інших областей, займався розкопками курганів доби бронзи тощо. Згодом почав цікавитись спеціальними історичними дисциплінами (нумізматикою, архівознавством та ін.). 15 квітня 1969 р. він захистив кандидатську дисертацію «Емблематика Радянської України» (науковий керівник – професор Московського державного історико-архівного інституту О. І. Каменцева).

Його роботи часто цитують, нерідко також Бориса Петровича називають фундатором української емблематики. Учений збирав емблеми і нашого університету, які зараз зберігаються в Музеї історії. На кафедрі продовжують його дослідження, наприклад, мій аспірант захистив кандидатську, яка стосується саме розвитку університетської емблематики.

Не дивлячись на велику різницю у віці, ми із Б. П. Зайцевим мали дружні стосунки. Маємо багато спільних публікацій з історії Харкова та нашого університету. Борис Петрович часто приходив з новими ідеями, поштовхом до яких ставали факти, віднайдені в архівах, нашій ЦНБ. У грудні 2017 р. на факультеті відбулася традиційна краєзнавча конференція молодих вчених, яку цього разу присвятили Борису Петровичу, адже він був серед тих, хто ініціював організацію цього заходу ще в середині 1980-х років.

Він почував себе відповідальним за кафедру, створив чудову і приязну атмосферу в нашому колективі. Непосидючий трудоголік, невиправний оптиміст, неконфліктний та поступливий, завжди уважний до інших, інтелігентний – таким він запам'ятався кожному з нас.

Борис Петрович присвятив університету 54 роки свого життя, навіть коли вийшов на пенсію – завжди цікавився справами кафедри й завжди чекав на університетську газету, яку читав «від А до Я».

За свої досягнення в науці Борис Петрович ЗАЙЦЕВ отримав низку престижних державних нагород СРСР і України: орден «За мужність» III ступеня і дев’ять медалей. Був нагороджений знаками «Відмінник освіти України» і «За наукові досягнення». Йому надано звання Почесного члена Всеукраїнської спілки краєзнавців України та звання «Заслужений викладач Харківського університету» Був відзначений премією імені Д. Яворницького Всеукраїнської спілки краєзнавців України. Також нагороджений Почесною грамотою Державного комітету архівів України, а у 2008 році отримав стипендію імені В. Н. Каразіна Харківської обласної державної адміністрації.