Філологічний факультет

Друк

 

Зі швидкістю ударів серця...

ВІД РЕДАКЦІЇ. На філологічному факультеті прийнято багато читати. Тож нічого дивуватися, що героїнею нашого матеріалу стала дівчина, яку можна назвати книголюбом. Владлена Тишкевич відвідує науковий семінар доцента Юрія Івановича Кохана, заступника декана з навчальної роботи. Нині вони досліджують з ним специфіку вживання територіальних діалектизмів у мові сучасної літератури. Владлена отримуватиме стипендію Президента України за перемогу в VII Міжнародному мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка.


 

 

Владлена ТИШКЕВИЧ, п’ятикурсниця філологічного факультету: «Я родом із селища з екзотичною назвою Есхар Харківської області. Саме з Есхарівської загальноосвітньої школи мене випустили у плавання до Каразінського університету. Школа була звичайною, проте клас мав філологічний профіль. Тому я недовго обирала, на який факультет вступати.

Цього року я посіла 1 місце на Всеукраїнському етапі мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка. Беру в ньому участь ще зі шкільних років, в університеті вирішила не порушувати цю традицію. Як кожна порядна дівчина-філологиня, у вільний час читаю книжки. Читаю майже все, що потрапляє під руку, окрім жіночих романів. Серед сучасних українських авторів нещодавна відкрила для себе Люко Дашвар. Із зарубіжно літератури маю улюбленого російського поета Льоху Ніконова (гурт «ПТВП»), а серед класиків донині обожнюю Володимира Набокова. Є одна його цитата, яку я часто прокручую в голові (вона може здатися трохи депресивною, але для мене чомусь має гарне значення): «..здравый смысл говорит нам, что жизнь — только щель слабого света между двумя идеально черными вечностями. Разницы в их черноте нет никакой, но в бездну преджизненную нам свойственно вглядываться с меньшим смятением, чем в ту, к которой летим со скоростью четырех тысяч пятисот ударов сердца в час».

Плани після закінчення навчання дуже туманні, але плекаю надію, що потраплю на роботу до видавництва. Мрію бути людиною, якій довіряють автори під час видання книги, але яка залишається в тіні, тобто редактором».

К. БОНДАР.