Два ректори мої, два ректори …      або
На кого чекає Гулак-Артемовський?

ВІД РЕДАКЦІЇ З нагоди 213-ої річниці заснування Харківського університету його нинішній ректор Віль Бакіров відкрив пам’ятник минулому голові нашої Alma mater Петру Гулаку-Артемовському.

…Все зійшлося: річниця, День студента, приїзд Івана Драча, гарна погода,  п’ятниця… Найкращий час аби осягнути зроблене, побудувати плани на майбутнє та згадати минувшину. Тепер для цього є й відповідне місце – біля новоствореного пам’ятника письменнику, поету, вченому − Петру Гулаку-Артемовському.

Колишній ректор Харківського університету томно чекав під білим простирадлом поки йому дадуть дихнути свіжим осіннім повітрям. На допомогу минулому ректорові прийшов нинішній: академік Бакіров Віль Савбанович у супроводі керівника апарату ХОДА Анатолія Бабічева та заступника міністра освіти Максима Стріхи урочисто зняли білу накидку з постаменту.

«Мені важко дібрати слова, − зізнався Віль Савбанович, − адже це знаменна подія для життя нашого університету. Петро Петрович був справжнім майстром слова, класиком української літератури, одним з найкращих ректорів».

Присутні зустріли бронзового поета гучними оплесками. Бронзова статуя відповіла їм радісним відблиском на яскравому сонці. Гулак-Артемовський сидів на краєчку лавки і споглядав усіх з півтораметрового постаменту, наче визирав когось, на кого чекав.

Автор ідеї − ректор Каразінського в ХХІ ст. академік  В. С. Бакіров. Утілили в життя задум скульптори О. Рідний та А. Іванова. «Ми виготовляли пам’ятник близько року, − сказав Олександр Рідний. − Матеріалом обрали бронзу з міркувань переваг та краси. Стосовно ідеї постановки були суперечки, але порадившись обрали саме варіант із лавою».

…Поету завжди потрібно натхнення. Задля цього поряд із пам’ятником посадили невеличке деревце. А Петро Петрович дивився, як копали землю, як злітає листя із посадженого деревця, як люди повільно розходилися. Все, певно, виглядав когось. Кого? Нас − нинішніх.

Д. РОМАНОВ.