День науки

Друк

«Наука – це моє життя» - доц. О. Ф. ЦЕЛУЙКО, професор кафедри фізичних технологій:


- Це - улюблена справа життя. Наука ніби хобі, якщо маєш хист – приходь, двері відкриті. Натхнення зазвичай приходить в найнесподіваніший момент. В науці головне – ідея, а потім – реалізація її. В Україні наука ніколи не вмре, бо у великої кількості людей це закладено на генному рівні. Учені - це люди, які наперекір життєвій необхідності прагнуть до пошуку. Багато вчених виїжджають творити і шукати до інших країн. І я не вважаю це неправильним. Ми входимо до міжнародного розподілу праці, коли для вирішення найбільш суттєвих, глобальних проблем, що потребують ресурсів не однієї країни, залучаються провідні фахівці з усього світу. Висуваючи своїх вчених, Україна робить власний внесок до світової науки. Харківський університет посідає високі місця в рейтингу з наукових досліджень, кількості та якості робіт. Харківський університет , який виник 205 років тому в невеличкому провінційному Харкові, дав поштовх до економічного розвитку цілого регіону і на сьогодні знаходиться в авангарді розвитку нації.


М. ШАЛІМОВА.



«Навіщо я нею займаюся» - проф. М. О. ОБОЛЕНСЬКИЙ, завідувач кафедри фізики низьких температур.


- Наука – це значна частина мого життя, моя професія. Навіщо я нею займаюся? Перш за все, щоб задовольнити свою цікавість, зробити певну користь для держави, щоб можна було викладати студентам на належному рівні у ногу з розвитком науки. Для мене наука – це тяга до пізнання. Я почав займатися наукою ще на третьому курсі. Тоді наука цінувалася у державі, була пріоритетною. Сьогодні не можна говорити про науку словами «все добре, прекрасна маркіза!», коли насправді все не так! День науки – це певний прояв уваги до науковців.
Пріоритети сучасної молоді – юриспруденція, економіка та інші «модні» професії. А фізикою займатися хочуть не багато з них. Наука – неприбуткова справа. Грошовий її вияв невеликий. Наука ніколи не дружила із збагаченням. Промисловість і бізнес у нас влаштовані так, що люди хочуть сьогодні вкласти гроші, а завтра отримати прибуток. У науці такого немає: на кожну вкладену гривню отримати близько 10, але неменше, як через десяток років.
Держава поки що не ставить за головне у своїй політиці розвиток науки. Наприклад, у Словаччині, де я нещодавно побував, бюджет невеликої лабораторії складає 2 млн. євро. Для європейських держав пріоритетними залишилися освіта, наука, здоров'я, екологія і підростаюче покоління. У нас цього на даний момент не достатньо.
Займаєшся наукою тому, що є тяга. Сьогодні одиниці студентів, яким до душі займатися наукою. Багато вчених виїжджає за кордон, де умови роботи у сфері науки як практичної, так і теоретичної, більш сприятливі. У нас немає відбою від запиту молодих учених з Європи, США та інших країн. Хотілося б, щоб вони залишалися на батьківщині і приносили користь тут. Але для цього необхідні певного роду стимули і чіткі пріоритети державної політики. Живу надією на краще!


В. ЖЕДЕНКО.


Фундамент сучасної мінералогії


Проф. П. В. ЗАРІЦЬКИЙ, академік АН Вищої школи України, Заслужений діяч науки і техніки України, Заслужений професор ХНУ ім.. В.Н. Каразіна, почесний професор Сіанського горного інституту (Китай), лауреат нагороди Ярослава Мудрого, відмінник освіти СРСР та України:1.
- Із середини 50-х років минулого століття починає розвиватися новий літолого-геохімічний напрямок дослідження осадових порід та пов’язаних з ними родовищ корисних копалин на базі вивчення конкреційних утворень. В 1979 році в доповіді на IX Міжнародному геологічному конгресі США я висунув і обґрунтував створення міждисциплінарної галузі природознавства: вчення про концепції – конкреціологію і методику конкреційного аналізу, що було позитивно оцінено і знайшло відображення в рішеннях конгресу.
З моєї ініціативи як члена бюро Літологічного комітету АН СРСР від України вперше в історії геологічної науки було проведено 5 Всесоюзних наукових конференцій з проблеми «Конкреції та конкреційний анліз» Ленінград (1970, 1976, 1986), Харків (1973), Тюмень (1983)». І всі ці роки мені була доручена висока честь бути керівником -координатором ряду проектів та програм з конкреційної тематики, стати зачинателем в нашій країні вивчення так званих вугільних тон штейнів, ініціатором і співголовою від СРСР першого Міжнародного колоквіуму з цієї проблеми (Чехословаччина, 1977) і доповідачем про його підсумки на IX Міжнародному конгресі (США, 1979). Була відкрита нова перспективна спеціалізація – літологія, яка існує з 1987 р. і до цього часу».
Ось про що я подумаю у День науки. Бо для мене це не просто святковий день, а день, який висвітлює все моє творче наукове життя у стінах рідного Харківського університету. А ще мої понад 700 друкованих робіт та 58-річний стаж роботи за плечима.


В. ДЕНИСЕНКО.



«Наука – це покликання» - проф.. О. Д. МІХІЛЬОВ, академік АН Вищої школи України, завідувач кафедри історії зарубіжної літератури і класичної філології.

 


- Це - своєрідне покликання. Коли людина починає займатися наукою, вона не замислюється, чи принесе їй ця робота гроші, визнання. Просто є потреба про щось дізнаватися, досліджувати. У стінах рідного університеті переді мною відкривався широкий світ, який дуже мне цікавив, але я завжди був поглинений філологією. Мене завжди цікавили таємниці творчості, зміна ідеалів людей, своєрідність літератури кожної епохи. Свою першу наукову роботу я писав за темою «Комічне та гумор у творчості Духовічного та Слобідського» під керівництвом проф..Г. І. ШКЛЯРЕВСЬКОГО. Згодом я захопився поезією.
- Як ви вважаєте, чи зміниться щось в університетській науці у зв’язку з тим, що університету нещодавно присвоїли новий статус науково-дослідного вузу?
- У сучасних умовах складно поєднувати викладацьку та наукову роботу, бо немає сприятливих умов для занять наукою: ані фінансового підґрунтя, ані часу посеред неймовірної кількості занять, але таке поєднання просто необхідне, бо викладач не може бути повноцінним без наукової діяльності. Я вважаю, що новий статус допоможе більш вдало поєднувати викладацьку діяльність із науковою, адже він гарантуватиме певні фінансові привілеї та вольності. Сподіваюся, що з часом ми прийдемо до західної моделі поєднання науки та викладання.


А. ЧАЛА, наш спецкор.