Проф. В.А. БОНДАРЕНКО: «Жити активно, всупереч всьому!»

ВІД РЕДАКЦІЇ. В 2017 році свій ювілей святкуватиме український фізіолог і кріобіолог, доктор біологічних наук, професор, лауреат премії ім. А.В. Палладіна Валерій Антонович БОНДАРЕНКО, завідувач кафедри фізіології людини та тварин. Наукові дослідження В. А. Бондаренко присвячені вивченню механізмів модифікації мембранних структур і їх адаптації до зміни параметрів зовнішнього середовища, латентних змін стану клітин під час старіння, історії біології. Він - автор двох монографій, декількох авторських свідоцтв на винаходи, близько 170 наукових праць та навчально-методичних розробок, підготував 19 кандидатів наук.

- Валерію Антоновичу, як професор готується до святкування свого ювілею та наближення Нового Року?

Про Новий Рік

- Я святкую Новий рік в родинному колі. І, знаєте, святкування цього дня завжди залежить від періоду життя людини: коли ти студент чи просто молода людина - це завжди нові очікування, надія на світле майбутнє, відкритість; коли стаєш старшим, з’являється бажання довше жити, не хворіти, нагадуєш сам собі про тлінність життя, адже деякі однолітки вже пішли з життя. В родині ми завжди даруємо один одному подарунки, але найбільш пам’ятним для мене є подарунок від моєї онуки - це були її дитячі малюнки з різноманітними надписами, вони були дуже оптимістичними та смішними, і, напевно, це компенсувало всі мої вікові переживання. До речі, зараз вона художник, але вже тоді вона дуже гарно малювала. На кафедрі ми також завжди святкуємо, адже в нас дуже дружній колектив, хоча ми всі різного віку, маємо гарні стосунки та цінуємо один одного. Всі мої очікування від Нового року 2017 пов’язані з Україною: я хочу миру в житті та в країні, якщо в Україні все буде добре, то краще буде і мені.

Про знаки гороскопу

- Так, я вірю в гороскопи. Я - «Риба» та «Кабан» за знаками різних видів гороскопу. Я така ж спокійна та творча людина, як пишуть в описах моїх знаків гороскопу. Щастя, для мене, це просто залишатися собою, незважаючи на всі перешкоди, які готує нам життя.

Про університет

- Каразінський університет посідає перше місце в моєму житті, що стосується професії. Це щастя та вдача працювати тут. Тут комфортно працювати, адже завжди є можливості розвиватися та бути у вирі подій. З 1990 року очолюю кафедру фізіології людини і тварин Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, читаю загальні курси «Фізіологія людини і тварин», «Нормальна фізіологія», спеціальні курси «Фізіологія гомеостазу», «Вікова фізіологія» «Вступ до спеціальності» на медичному, психологічному та біологічному факультетах. Керую підготовкою дипломних робіт, аспірантами та докторантами кафедри.

Для студентів я намагаюся бути старшим товаришем, допомагати та підтримувати. Завжди поважаю людей, які мають потяг до навчання, коли людина може залишитися після закінчення занять і обговорити якісь наукові питання. Маю багато друзів на філософському факультеті, адже, як годиться на Заході, коли професори довго викладають, вони починають поглиблюватися у філософські течії. Філософію кожна людина вигадує собі сама. Особисто я маю безліч написаних моєю рукою робіт про ставлення до життя.

В кабінеті висять портрети видатних університетських  вчених-біологів: Буланкіна, академіка Нагорного, Нікітіна…

- Саме академік Володимир Миколайович Нікітін був моїм наставником, вчителем, керівником наукових робіт… Під його керівництвом я виконав свої перші наукові роботи, присвячені дослідженню фосфоліпідному складу ядер клітин на різних етапах індивідуального розвитку тварин. З 1976 року працював в Інституті проблем кріобіології і кріомедицини НАНУ старшим науковим співробітником, завідувачем лабораторією біохімії мембран (з 1986), завідувачем відділом фізіології клітини (з 1990). Дослідження цих років присвячені вивченню реакції клітинних структур організмів на низькі температури».

Про ювілей

- Звичайно, збираюся святкувати його в колі моїх кафедрян. Ювілей, це не тільки коли перелічують безліч звань та досягнень, це просто дружня атмосфера та коло рідних. Зараз мрію про те, щоб не хворіти, не втомлюватися, намагатися не старіти, брати від життя все. І, звичайно ж, жити не зважаючи ні на що!

А. СПАСІБКО.