100 років С.І. Сідєльнікову

Із історії болгаристики в Харківському університеті

ВІД РЕДАКЦІЇ. 27 березня виповнилося 100 років від дня народження видатного історика-славіста, фундатора харківської університетської школи болгаристики, доктора історичних наук, професора Степана Івановича Сідєльнікова (1916-1977).

Степан Іванович  народився у селі Мордове Сапожськовського повіту Рязанської губернії (тепер — Сараєвський район Рязанської області, РФ). У 1939 р. закінчив історичний факультет Ленінградського  університету. З серпня 1939 р. до червня 1942 р. працював викладачем кафедри нової історії  Сталінградського педінституту, а з лютого 1940 р. виконував обов’язки її завідувача. З 5 червня 1942 р. по 17 вересня 1944 р. воював на фронтах Великої Вітчизняної війни, пройшовши  з боями шлях від Сталінграда до Чехословаччини командиром взводу, розвідником. Під час звільнення Чехословаччини 17 вересня 1944 р. отримав тяжке поранення, викликавши вогонь на себе. Був представлений до звання Героя Радянського Союзу, але документи  десь загубилися… На все життя Степан Іванович залишився інвалідом. За героїзм і мужність, проявлені під час війни, отримав численні бойові нагороди. З 1956 р. перейшов до Харківського університету на постійну роботу, обіймаючи посади доцента, професора та завідувача (з 1964 р.) кафедри нової та новітньої історії. У 1963 – 1976 рр. — декан історичного факультету.

Усе своє свідоме життя Степан Іванович присвятив  вивченню визвольного руху болгарського народу проти турецького  панування в період болгарського національного Відродження. В 120-ти його працях, зокрема в кандидатській (1947 р.), докторській дисертаціях (1963 р.) і трьох наукових монографіях (1959, 1962, 1970 рр.) уперше всебічно досліджувалася боротьба течій у першому Болгарському революційному центральному комітеті (БРЦК) (1868 – 1873 рр.) із актуальних питань  визвольного руху, висвітлювався процес формування угруповань болгарських патріотів, аналізувалася їхня програма й тактика, детально описувалася діяльність БРЦК та організація ним виступів болгар проти турецького гноблення,  а також досліджувалося життя й світогляд визначних болгарських національних лідерів. При цьому вчений вивчив понад 2 тис. різноманітних джерел і публікацій, а також опрацював 72 фонди радянських і болгарських архівів. Найбільше захоплення у славістів Радянського Союзу й Болгарії викликала монографія С. І. Сідєльнікова, в якій висвітлювалося життя, діяльність і світогляд видатного болгарського революціонера Георгія Стойко Раковського, надрукована у видавництві ХДУ українською мовою (1959 р.). Вона не втратила свого значення й до нашого часу, залишаючись шедевром української та світової  болгаристики. С. І. Сідєльніков  також був автором підручників для вузів із історії західних і південних слов’ян, визначним лектором, педагогом, організатором науки, адміністратором і Людиною.

Він блискуче читав студентам історичного факультету ХДУ лекційні курси з нової та новітньої історії країн Європи й Америки, історії західних і південних слов’ян, різноманітні спецкурси. Багато років Степан Іванович був відповідальним редактором «Вісника ХДУ» (серія «Історія»), республіканського міжвідомчого наукового збірника «Питання нової і новітньої історії», головою спеціалізованої Вченої ради із захисту дисертацій, членом редколегії журналу «Українське слов’янознавство» тощо. Створивши харківську університетську школу болгаристики, С. І. Сідєльніков керував написанням 13-ти кандидатських дисертацій, причому три з них були присвячені проблемам історії Англії, Індії та Чилі.

Автор цієї статті під керівництвом Степана Івановича написав кандидатську дисертацію з історії ідейно-політичної боротьби в Індійському національному конгресі (20-ті роки ХХ ст.), а також розпочав роботу над докторською. І все ж Степан Іванович головним сенсом свого життя  вважав наукову діяльність. Так, під час зустрічі з провідним радянським дослідником  історії Англії Л. Є. Кертманом, яка відбулася на кафедрі нової та новітньої історії ХДУ в 1974 р. після захисту кандидатської дисертації учня С. І. Сідєльнікова О. І. Чорноскутова (Л. Є. Кертман був у нього першим опонентом), Степан Іванович, перефразувавши одного з  найулюбленіших своїх поетів В. В. Маяковського, напівжартома сказав: «Я — Учений. Цим і цікавий…». Світла пам’ять про  С. І. Сідєльнікова живе в серцях тих, хто знав, любив і шанував цю легендарну особистість.

Проф. О. ЧУВПИЛО, кафедра нової та новітньої історії.