Краю мій, моя ти батьківщино!

Друк

Моя душа лине до тебе, Городня…

Городня… Моя батьківщина. Я пишаюся своїм містом, хоч воно й невеличке, але вражає своєю красою, культурою, багатою історією. Мені дуже прикро, що зараз я рідко приїжджаю додому: Чернігівська область знаходиться досить далеко від Харківської− десять годин поїздом. Кожного разу, коли приїжджаю додому, роздивляюся, що змінилося. Ось, наприклад, приводять до ладу наші дороги. Намагаються слідкувати за чистотою міста.

…Городнянщина − край з багатою історією, культурою, традиціями та красивою природою. Точна дата заснування міста невідома, але історики вважають, що  це поселення часів Київської Русі. Існує декілька версій щодо походження його назви. Найвірніша, мабуть, від слова  «частокіл». Такими городнями князь Мстислав, син Володимира Святого, почав спочатку оперізувати Чернігів для захисту від ворогів, а потім споруджувати їх на дальніх підступах до нього. Поселень з такою назвою багато.

У середині 17 століття городнянці брали активну участь у селянсько-козацьких повстаннях та визвольній війні українського народу під проводом Б. Хмельницького. Після Переяславської угоди 1654 року Городня стала адміністративною та військовою одиницею − сотенним містечком Чернігівського полку. До Городнянської сотні входили 55 населених пунктів.29 червня 1709 року Петро I після розгрому шведської армії Карла ХІІ під Полтавою саме в Городні святкував свій День ангела й на відзнаку героїзму місцевих жителів подарував місту три чавунні гармати. У 1888 році гармати були встановлені на п’єдесталі і збереглися до наших днів.

У кінці 19 століття на кошти грузинського князя І. Орбеліані був споруджений Народний дом, у якому аматори показували спектаклі, потім створювався кінематограф. У репертуарі театру були п’єси російських і українських авторів, серед  яких у 1919 р. для бійців і командирів Богунського і Таращанського полків, які звільнили Городню від німців і гайдамаків, була показана вистава за п’єсою Т. Г. Шевченка «Назар Стодоля». Шевченківською виставою «Назар Стодоля» своїх визволителів городнянські аматори вітали зовсім невипадково. Бійцям потрібне було палке слово, яке б кликало до скорішого визволення від гнобителів. Таким словом  була п’єса Т. Г. Шевченка «Назар Стодоля». Будівля збереглася, тепер тут міститься дитячо-юнацька спортивна школа.

Під час першої світової війни та створення Української незалежної держави Городня стала епіцентром тих історичних подій. Під час Великої Вітчизняної війни 8 тисяч 425 жителів Городні та району загинули в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників. Трьом городнянцям: О. Жижкуну, Б. Калачу, Й. Юфи − присвоєно звання Героя Радянського Союзу.З проголошенням незалежності України, у 1991 році, Городня стала прикордонним містом.

Мальовничий наш Поліський край знайшов своє відображення в поезії, повістях, щоденнику, листуванні, безлічі малюнків та картин Тараса Григоровича Шевченка. Загальновідомо, що великий національний поет побував у Чернігівській губернії у 1843, 1844, 1845, 1846, 1847 та 1859 рр. Вміщена в ІІ томі Шевченківського словника карта «Місця перебування Шевченка» зафіксувала 26 назв сіл та міст губернії, де в різний час перебував поет. В основу його російських повістей «Музикант», «Капітанша» «Княгиня» й «Художник» покладені матеріали Чернігівщини. Серед населених пунктів, у яких побував Т. Г. Шевченко, є і Городня. Завдяки поетові назва мого міста потрапила на сторінки його творів «Прогулка с удовольствием и не без морали», «Археологічні нотатки» і згадується в довідниковому матеріалі кожного багатотомного видання творів поета.Тараса Григоровича зацікавили також старовинні мальовані кахлі, видатним майстром яких був городнянець  Сидір Перепілка. Про це Т. Г. Шевченко згадує в російській повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали». У малюнках городнянських кахлярів знайшли своє відображення героїчна боротьба українського народу проти іноземних навал, життя і побут тогочасного населення, біблійські і сатиричні сюжети тощо. Вироблені в Городні з грабівської глини, мальовані кахлі вивозились в багато міст і сіл і використовувались для оздоблення панських печей.

…Городня гостинно відкриває двері перед кожним, хто бажає ближче познайомитися з цим давнім місцем інтенсивних контактів різних народів і культур, яке не раз було в епіцентрі важливих історичних подій, усіх тих, хто бажає нам добра і щастя. У моєму місті прожив останні роки й похований український етнограф і фольклорист Степан Данилович Ніс.У Городні народилися: народний художник УРСР О. М. Лопухов, український радянський хірург, академік Микола Маркіянович Волкович, поет Олег Мартинеко,  поет Петро Іванович Пиниця, поет Абрам Ісакович Кацнельсон. У моєму місті жив і дарував своє мистецтво  заслужений артист Молдавської РСР Михайло Федорович Павлусенко…
Писати можна багато чого хорошого, але я хочу закінчити найголовнішим: Городня − моя батьківщина, куди завжди буде линути моя душа.

О. БОБРИК, студентка.