І медаль імені Г. ЖУКОВА

ВІД РЕДАКЦІЇ: Нещодавно Андрію Дмитровичу БАБИЧУ, викладачеві геолого-географічного факультету, ветерану Харківського університету та Великої Вітчизняної війни виповнилося 90 років. Він хворіє, мало пересувається, але нашого кореспондента вразила світла голова і гаряче небайдуже серце Андрія Дмитровича. Він пам’ятає все, до останньої деталі, що торкається тої останньої, найстрашнішої в історії людства війни, учасником якої він був.!
Пекло війни застало 22-річного студента Одеського державного університету в Мурманську під час студентської практики. Рік навчання в Севастопольському училищі зенітної артилерії, далі – діюча армія. Командир зводу, командир батареї зенітно-артилерійського полку. Воронезький, Західний, Північний фронти. Зенітно-артилерійські частини, у яких служив Андрій Дмитрович, в основному виконували роль охорони і захисту стратегічно важливих об’єктів: міст, нафтових баз, мостів, хімічних заводів. Закінчив службу аж в червні 1946 року в Мінську. У повоєнні продовжив навчання у Харківському університеті на географічному факультеті, працював на кафедрі загальної фізичної географії геолого-географічного факультету. Виріс від аспіранта до доцента. З 1988 року – на заслуженому відпочинку.
Бойові нагороди прикрашають груди ветерана Серед них медаль «За перемогу над Німеччиною», орден Вітчизняної війни ІІ ступеню, орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеню, медаль імені Г. Жукова та ін. Многая лєта, шановний Андрію Дмитровичу!
А. Д. Бабич: «Найважчими боями для нашої зенітної артилерії стали бої з німецькими літаками у м. Новгороді в перші дні його звільнення. Я запам’ятав це на все життя. І молодим заповідаю: прокляніть війну і фашизм».

В. ЖЕДЕНКО.