Що найцікавіше і найтяжче у студентському житті?

ВІД РЕДАКЦІЇ. «Що найцікавіше і найтяжче у студентському житті?» - із таким запитанням звернулися наші кореспонденти до професури і до тих, чиї студентські роки тільки-но починаються.

Проф. А.І. БОЖКОВ, директор НДІ біології: «Найцікавішим і найбільш емоційним для мене була, наукова робота в ізотопній лабораторії: виділення молекул ДНК. Мене ця робота вражала, захоплювала. І я розповідаю про це сьогодні вже своїм студентам. Адже  невидиме молекулярне ми могли побачити оком!!! А ще  мені подобалося слухати лекції професора Паріної, курс  загальної фізики професора Полякової. З третього курсу я відчув духовну і фізичну  причетність до УНІВЕРСИТЕТУ. Цей інтерес зберігся у мені і до сьогодні…

Я навчався в Харківському університеті з 1970 по 1975 рр., ясна річ,  на бюджеті (тоді існувала лише бюджетна форма навчання), отримував підвищену стипендію 46 крб, коли середня зарплата була близько 110-120. Звичайно, цього не вистачало на життя, мені допомагали батьки, епізодично, я десь підробляв. І мав можливість купувати книги, ходити в кіно, театри, подорожувати. Жив надзвичайно активним громадським життям: секретар комсомольської організації курсу, очолював студентське наукове товариство. Функціонував факультет громадських професій. Було багато гуртків, починаючи зі спортивних і закінчуючи драматичними. В основному, вся моя робота була пов'язана з організаційними моментами і роботою в лабораторії, де я активно проводив дослідження. Уже студентом мав  перші наукові публікації.

Наш курс був згуртованим і дружним. А згуртувалися ми ще на початку першого курсу, коли працювали в колгоспі. Потім тривала практика в Гайдарах на біостанції. Спільні походи на природу, до  театрів, на концерти. І ось уже через 30 років ми зустрічаємося  курсом,  підтримуємо зв'язок,  один одному допомагаємо, знаємо, у кого які події відбуваються.

Ми з університету йшли не раніше 10 години вечора, а приходили о 8 ранку. Лекції - їдальня - лабораторія, після неї міг зайти до бібліотеки. Хто не ходив до лабораторії, відправлялися на громадські роботи. З 5 години вечора до закриття університет просто вирував. Ми допомагали чергувати охоронцям, вимикали світло в загальних аудиторіях. А те, що я бачу сьогодні: мене завжди дивує, що після 15.00 немає студентів, а якщо і бачу, то в коридорах, що репетирують номери самодіяльності, або КВН, або конкурси краси. Я не дуже розумію нових  захоплень студентів: всі розрізнені, наукових робіт я не бачу, якихось групових спільних заходів я не бачу…. Я тільки чую скарги на нудне життя, бачу пропуски занять: «Ну, я ж працюю». Складається враження, що студенти лише  працюють, а навчання - це  додаток, а не навпаки. В університет приходять відпочити після роботи. Можливо, моє враження є хибним, але воно таке.

Юрій ЗОЛОТУХІН, четвертокурсник хімічного факультету: «Спочатку було складно вчитися, проте потім звик і припало до душі. Зі стипендією на першому році довелося попрощатися до 2-го курсу, однак потім відновився і досі не злітав (900 грн).  Прекрасно викладають свій матеріал В.А.Чебанов (спецкурс «Сучасні методи синтезу та аналізу»). Проф. Н.А. Водолазька - практику з фізхімії. Проф. А.О. Дорошенко -  лекції з органічної хімії, О.А. Кулик -  практику з біоорганічної хімії. Не беру участі ні  в яких громадських заходах. Народився у Харкові, тому проблем з житлом не відчуваю…

Проф. В.П.ПОЙДА, фізичний факультет:

- У наші студентські роки проблемою була нестача підручників і неможливість зробити копії, все доводилось конспектувати.  Іноді це призводило до втрати часу, який можна було використовувати більш продуктивно. У цей період бурхливо розвивалася фізика і в центральному лекторії Харкова і в нашому університеті  виступали з лекціями науковці із світовими іменами,  академіки  Б.І. Вєркін , Є.М. Ліфшиць, В.Т. Толок  і  В.Г . Бар'яхтар. Ми мали  можливість наживо послухати цих відомих учених.

Дозвілля можна було присвятити перегляду кіно. У Харкові працював кінолекторій. Артистів кіно запрошували для виступу в Університет, і в Палац студентів ХПІ. Квиток коштував один чи два карбованці. Ми зустрічалися з  Андрієм Мироновим. Слухали Мусліма Магомаємва, Олену Образцову… Доводилося, щоправда,  вистояти чергу за квитками, але це було того варто.

Д.Ю.НОСИК. завідувач лабораторії кафедри гідрогеології:

- Найцікавішим була практика, коли бачиш все  на власні очі. Ми, наприклад, їздили в Молдову, потрапили і в Придністров'я. Два тижні практикувалися в Карпатах, залазили на Говерлу, ночували в наметах. Найважчим була сесія, і навіть не перша і друга, а третя. Списати і домовитися було неможливо, все складали тільки за допомогою своїх знань.

Дар’я КОЛОДІЙ, першокурсниця соціологічного:

- Труднощі виникли хіба що з пошуком кабінетів, бо Північний корпус  нагадує Хогвартс. Студентське життя досить насичене, це безліч нової інформації, курсові роботи, поїздки, конференції.  Перший семестр це альма-матер, можливість познайомиться з іншими факультетами…. Не менш яскравими були всі заходи профкому, наприклад, подорож: «Полтава-Опішне-Диканька-Гоголеве», це чудово, коли є можливість недорого і динамічно проводити вихідні. І все це, не згадуючи про всілякі квести, лекції, флешмоби та майстер-класи! Я щиро рада тому, що вступила до ХНУ імені Каразіна.

Проф. О.М. КАЛУГІН, декан хімічного факультету:

- Найважчим у роки мого студентського життя  була для мене англійська мова на першому курсі. Оскільки, в моїй школі рівень її викладання був низьким і не було того, хто б підказав, що англійську слід знати добре. І хоч я закінчив школу із золотою медаллю, англійську мову я майже не знав. Найпрекрасніші спогади у мене залишилася від будівельного загону на першому курсі. Ми працювали на Бахчисарайському консервному заводі в Криму. Два місяці їли досхочу  фрукти і варення. Це було неповторно: море, відпочинок, сонце, солодощі... Після третього курсу у 1980 році -  московська Олімпіада та  смерть Володимира Висоцького. А ми ремонтували дорогу Сургут-Уренгой (м. Когалим). Там були дикі умови життя, комарі хмарами, нафтові плями під ногами і величезна кількість грибів і ягід. Зарплати  були невисокими. Мої мама і тато отримували десь в межах ста карбованців заробітної платні, і пишалися, бо це було багато. Я з 4 курсу отримував Ленінську стипендію в сумі 100 крб і працював на кафедрі на пів ставки лаборантом. Отримував ще 35 рублів. Отож, мав більше, ніж у мами і у тата - це було «КРУТО».

Олеся ІВАШИНА, третьокурсниця  факультету іноземних мов, група ЯН-31:

- Напружує кількість домашнього завдання, але я намагаюсь впоратись. Найцікавіше у студентському житті - можливість отримувати нову інформацію про різноманітні програми у Німеччині, обміни між студентами, здійснювати захоплюючі зустрічі з німецькими письменниками. На зимових канікулах я брала участь в обміні між українськими студентами та школярами із Фрайбурга (Західна Німеччина). Ми потоваришували, відвідали Францію та Швейцарію. Минулого ж літа я виграла стипендію від DAAD (організація академічних обмінів) і їздила на курси синхронного перекладу до Гутенбергського університету, що у Німеччині. Неперевершені спогади!

Віктор НЕМЧЕНКО, третьокурсник  історичного, група ІС-31:

- Найважчим для мене видався перший екзамен, перша курсова робота та й взагалі перша сесія. Але, в той же час -  найкориснішими, адже це досвід, який допомагає і зараз. Найцiкавiше - археологiчна та музейна практики, які в пам’яті - назавжди. Запам'яталася перша власна знахідка: прясла та намистинки із пастового скла.

Ольга ХОМУТОВА, студентка економічного:

- Мені важко встигати робити багато контрольних (індивідуальних) завдань, типу курсових робіт, а найцікавішим я вважаю усілякі конкурси, свята, що проходять у нас в університеті. До речі, наша група зробила подарунок університету - фотографію з нагоди його 210-річчя!

Розмовляли А. ОРЛОВА, Д.КАЛЬНИЦЬКА, К. БЕЗСОНОВА, «Творча майстерня» викладача О.О.НЕРУХ.