Середа, листопада 22, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

До 70-річчя визволення Харкова від німецько-фашистських загарбників

Незабутнє стукає у серце

До 70-річчя визволення Харкова від німецько-фашистських загарбників


ВІД РЕДАКЦІЇ. 70 років тому 23 серпня 1943 року о 4.30 ранку частини радянської армії вийшли з боями на площу Дзержинського і таким чином удруге звільнили наш рідний Харків від німецько-фашистської неволі. За 23 місяці фашистської окупації наше рідне місто-красень було перетворене окупантами у руїни. Загальні втрати народного господарства Харківщини склали понад 33,5 млрд крб. Гітлерівці розрушили і спалили всі основні споруди міста, залізничний вокзал, із 33 вищих навчальних закладів були знищені 28. А в університетській бібліотеці по вул. Університетській фашисти влаштували… конюшню.

На Харківщині до війни проживало понад 2755 тис. чол., у самому Харкові залишлося 150 тис. жителів. 50 тис. харків’ян були відправлені на примусові роботи до Німеччини. Фашистські кати розстріляли, повісили, замучили понад 60 тис. харків’ян, близько 15 тис. загинуло від голоду. Знищували лище за те, що ти був євреєм чи комуністом.

За звільнення Харкова героїчно і безстрашно билися представники понад 50 національностей Радянського Союзу. Їх іменами вдячні харків’яни назвали свої вулиці, проспекти, мости і площі… І живуть ці герої поруч з намиу назвах і понині. Наш спеціальний кореспондент магістрант-2013 23 серпня побував на цих відомих для всіх місцях.

Велика Вітчизняна: пам'ять та пам'ятники

Озирніться ― навколо прикмети війни. Кожен день, не лише 9 травня, нас оточує «41-і-45-й»: будинки, вулиці, імена…

Під час німецької окупації Харкова у 1941-43 рр. органи управління фашистської армії займали ряд будівель в центрі міста. Керівництво окупованим Харковом здійснювала військова комендатура. Спочатку її функції виконувалися штабом 55-го армійського корпусу вермахту, який штурмував Харків у жовтні 1941 року. Комендатура і штаб корпусу знаходилися за адресою Сумська, 54. На цьому дореволюційному будинку до війни розміщувалося німецьке консульство, і над будівлею майорів ― прапор зі свастикою. В кінці 1941 р. Комендатура перебувала на Сумській, 76. У будівлі по Сумській, 100, знаходилося міське управління служби безпеки СД .Цих адрес найбільше боялися харків»яти окупованого міста. У наш час в цьому будинку - прокуратура Київського району.

«Військові» вулиці Харкова

Вулиця, безпосередньо присвячена Перемозі над фашистськими загарбниками ― проспект Перемоги ― з'явилася в Харкові в кінці 1970-х років, коли масово став забудовуватися житловими будинками район Олексіївки. А вулиця 23 серпня, названа на честь дня остаточного звільнення Харкова від фашистської окупації, з'явилася в плані міста набагато раніше: у 1959 році ― через 16 років після звільнення Харкова, на місці колишніх боїв. Є ще провулок 23 Серпня, який йде паралельно вулиці і впирається в Клочківську.

Найбільше «військових» вулиць у Харкові ― іменні.

Вулиця Олександра Зубарєва носить ім'я вчителя географії 88 школи міста Харкова, який з листопада 1941 очолив підпільний обком в окупованому фашистами Харкові. Взимку 1942 року Олександр Зубарєв був заарештований гестапо і розстріляний.

Вулиця Олексія Дерев'янка ― пам'ять про Героя Радянського Союзу Олексія Акимовича Дерев'янко, який командував взводом гвардійського стрілецького полку. 10 червня 1943 взвод Олексія Дерев'янка відбивав атаку 15 німецьких танків. Коли стріляти вже було нікому, поранений у ногу Дерев'янко сам встав до гармати, сам заряджав її, сам стріляв. Він знищив три танки ворога і загинув смертю хоробрих.

Вулиця Анатолія Добродецького носить ім'я харків'янина, пілота винищувача. 10 серпня 1943 над Харковом група Добродецького виявила 18 німецьких бомбардувальників і вступила в бій. Коли закінчилися патрони, Добродецький своїм літаком протаранив винищувач ворога. Обидві машини вибухнули в повітрі. Звання героя Радянського Союзу Олексію Васильовичу Добродецькому було присвоєно посмертно.

Вулиця Андрія Ощепкова названа на честь 20-річного старшого сержанта гвардії, який загинув під Харковом 24 серпня 1943 під час бою в селищі Буди. Він, як і за півроку до того Олександр Матросов, грудьми закрив амбразуру ворожого кулемета. 10 березня 1944 Андрію Ощепкову присвоєно звання героя Радянського Союзу.

По вул.. Бакуліна ми ходимо щодня і не замислюємося, хто це? Керівник харківського підпілля в період з початку окупації по 1942 рік. За офіційними даними за час боротьби підпільники під керівництвом Івана Бакуліна знищили понад 23 тис. гітлерівських солдатів, підірвали 21 ешелон з військовою технікою, розгромили 4 ворожих штаби, вивели з ладу 88 потягів, 777 вагонів, зруйнували 20 мостів. У травні 1942 року Бакулін був заарештований, а 24 вересня розстріляний...

Вулиця Гвардійців Широнінців названа ім'ям взводу лейтенанта Широніна. У 1943 взвод обороняв залізничний переїзд в селі Таранівка. 5 березня фашисти зробили спробу захопити переїзд. Бійці вогнем з протитанкових рушниць знищили 16 танків і бронемашин, а також понад 100 ворожих солдат. Кілька бійців взводу кинулися під танки з гранатами. В ході бою загинули майже всі бійці взводу Широніна, в живих залишилося тільки шестеро...

Вулиця Дегтярьова носить ім'я радянського конструктора стрілецької зброї., який розробив 14,5-міліметрову протитанкову рушницю і ручний кулемет, що служили всю війну.

…Я крокую проспектом Людвіга Свободи. Його батальйон в ході Харківської оборонної операції відбивав атаки наступаючого противника, брав участь в обороні Києва, а з 1944 по 1945 роки воював в рідній для Людвіга Свободи Чехословаччині. А перпендикулярно проспекту виходить невеличка вулиця Лялі Убийвовк, вивхованки біологічного факультету, нашої Лялі, останнього молодіжного передвоєнного ватажка студентської молоді Харківського університету. Нескореної Полтавчанки, яка в ніч перед стратою написала на волю: «Ніколи ціною підлоти я не куплю собі життя…». Її підпільна група «Нескорена полтавчанка» виводила з ладу верстати, підривала вагони, на яких фашисти привозили свої танки, вели пропагандистську роботу... 6 травня 1942 Ляля Убийвовк була заарештована і розстріляна. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 року Олені Костянтинівні Убийвовк посмертно присвоєно звання героя Радянського Союзу.

Вулиця Отакара Яроша названа на честь Героя Радянського Союзу, командира роти чехословацького батальйону, який загинув у боях з фашистами в березні 1943 року під селом Соколове. Ярошу першому з іноземців було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Вулиця Ахсарова названа на честь майора Ахсарова Енвера Бімболатовіча, уродженця села Зілга, Північної Осетії. Двадцятивосьмирічний командир полку загинув 15 лютого 1943 року в боях за визволення Харкова. Йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Вулиця Орєшкова названа на честь Сергія Миколайовича Орєшкова ― командира взводу 124-го гвардійського стрілецького полку 41-ї гвардійської стрілецької дивізії 57-ї армії Степового фронту. Сергій Орєшков відзначився 16 серпня 1943 року в бою за село Васищево. Важко поранений Орєшков своїм тілом закрив амбразуру дзоту. Поховано Сергія Орєшкова у братській могилі в смт Васищево.

…Я люблю вулиця імені Сергія Борзенко, нашого земляка єдиного військового кореспондента, журналіста і письменника Героя Радянського Союзу.

Багато «військових» вулиць Харкова носять маршальські імена.

Відкриває «галерею» проспект Маршала Жукова ― вулиця названа на честь «маршала Перемоги», ― так стали називати Жукова після закінчення Великої Вітчизняної. Георгій Жуков ― найвидатніший полководець Великої Вітчизняної Війни. Начальник Генштабу, командувач фронтами, член ставки ВГК, заступник Головнокомандувача.

Вулиця Маршала Конєва нагадує харків'янам про людину, який командував операцією зі звільнення Харкова. У серпні 1943 року війська Степового фронту (пізніше перейменований у 2-й Український), яким командував Конєв, звільнили Харків від німців. У 1953 році Конєв був головою Спеціальної судової присутності, який судив Лаврентія Берію і засудив його до смертної кари.

Вулиця Маршала Рибалко пов'язана з ім'ям Павла Семеновича Рибалка. Він рядовим пройшов Першу Світову війну, брав участь у громадянській війні комісаром полку і бригади 1-ї Кінної армії, воюючи на Південному фронті; в радянсько-польській війні 1920-го. Під час Великої Вітчизняної війни командував 3-ю, 5-ю і 3-ю гвардійською танковими арміями, брав участь у багатьох бойових операціях, у тому числі у наступі на Харків у лютому 1943. Серед нагород Рибалко: дві зірки героя СРСР, два ордени Леніна, три ордени Червоного Прапора, три ордени Суворова І ступеня, орден Кутузова І ступеня, орден Богдана Хмельницького І ступеня, медалі та іноземні ордена.

Вулиця маршала Батицького названа на честь Павла Федоровича Батицького, харків»янина, який пройшов всю війну, командуючи різними стрілецькими військовими формуваннями. Представлявся до звання Герой Радянського Союзу, але через конфлікт з високопоставленим політпрацівником нагороджений не був. Геройську зірку він отримав у 20-у річницю перемоги над Німеччиною.

Площа і вулиця Малиновського носять ім'я маршала Родіона Яковича Малиновського, який був командувачем Південним фронтом, коли в січні 1942 року Південний і Південно-Західний фронти відкинули німецький фронт у районі Харкова на 100 кілометрів в ході Барвінківсько-Лозівської операції. У липні 1942 року Малиновський був знятий з посади командуючого і призначений з пониженням командувачем військами 66-ї армії на північ від Сталінграда. Ініціативні дії Малиновського і героїзм особового складу очолюваної ним армії відіграли велику роль у перемозі в Котельниковській операції і, як наслідок ― у перемозі в Сталінградській битві. У результаті Сталін знову повернув Малиновського на посаду командувача військами Південним фронтом у лютому 1943 р.

Вулиця маршала Федоренко названа на честь Якова Миколайовича Федоренко, який народився в селі Червоний Оскіл Ізюмського району. З грудня 1942 Федоренко був командувачем бронетанковими і механізованими військами Червоної армії. Був представником Ставки Верховного Головнокомандування в битві під Москвою, в Сталінградській і Курській битвах. Зробив великий внесок у розвиток і вдосконалення бронетанкових і механізованих військ, способів їх застосування в ході військових дій. Перший радянський воєначальник, якому присвоєно військове звання маршал бронетанкових військ.

…Місто – це книга, в якій будь-яка вулиця має свою сторінку, вважав російський історик М. Погодін. Сьогодні в Харкові налічується понад 2600 проспектів, площ, набережних, вулиць, провулків, проїздів, шосе. У кожного навіть найменщого провулка є своя історія. Дапвайте її шанувати і пам»ятати. Бо коли не пам»ятаєш свого коріння, не матимеш і свого майбутнього.

В нас клятва єдина і воля єдина,
Єдиний в нас клич і порив:
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою німецьких катів.

Писав у ті буремні роки поет Микола Бажан. І залишив ту клятву нам, своїм нащадкам. Щоб ніколи не забували що той, хто сюди з мечем приходив, від того меча і гинув. Світла пам»ять тим, хто нам подарував наше життя сьогодні.

 

 


В. ДЕНИСЕНКО.