Субота, вересня 23, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Гуртожиток – наш дім

Гуртожиток – наш дім

 

Студрада: чи жива вона?


Якщо бути чесною, то я ніколи не зверталася до студради свого гуртожитку № 9, хоча живу у ньому вже четвертий рік. Але в останні два роки студрада дев`ятки стала ще тихішою, і я захвилювалася: не означає це, що вона зовсім вмерла?

Спочатку я звернулася до профкому студентів – Сергія Сергійовича Махновського та Анастасії Динник – голови студентської ради гуртожитку № 9. Потім детально і доскіпливо спілкувалася зі студентами, думці яких я довіряю.

Студрада в уяві пересічного недопитливого жителя гуртожитку виглядає як розповсюдник різного роду «страшилок». Мало хто знає, чим займаються студрадівці, допоки самі не зіштовхнуться з потребою вирішити якесь питання, наприклад, замінити ліжко, полагодити двері чи поставити у кімнату новий стіл.

– Коли б не студрада гуртожитку, у мене не було б у кімнаті столу, – розповідає Фаїна Матернюк, жителька блоку 1/7. – За це їй дуже дякую. Звісно, побутові питання вирішуються, отже, студрада працює заради добробуту мешканців, як може. З іншого боку, не можна забувати, що недостатня поінформованість мешканців дозволяє поширювати чутки? Ось що думає з цього приводу С. С. Махновський:

– В основному, ці «страшилки» поширюють недосвідчені керівники на місцях. Замість того, щоб переконувати студентів жити за правилами внутрішнього розпорядку та брати на себе відповідальність, студрадівці залякують їх виселенням за паління, бруд у кімнатах, мовляв, на їх місце поселять іноземців. Це неправда. Мені б хотілося, щоб студенти співпрацювали зі студрадою, зверталися за допомогою та розповідали про свої проблеми. Люди схильні вигадувати, коли чогось не знають. Бували випадки, коли жителі блоку кілька тижнів жили без води і не повідомляли про це, натомість поширюючи плітки про її навмисне відключення. А можна було звернутися до студради! Це важлива проблема, яка полягає у непублічності студентських органів. Вони не можуть достукатися до студентів.

Слово Насті Динник:

– На зборах, які проходять ввечері щовівторка в актовому залі, а також на старостатах (1 раз на місяць) ми вирішуємо питання санітарного стану та проблеми студентів, заразом і в міжособистісному спілкуванні. Ми займаємося більше побутовими проблемами. І якщо мене запитати, чи жива студрада, то я відповім: «Так, жива!»

Із розмови з Настею я зрозуміла, що в останні два роки студрада гуртожитку більше уваги приділяє саме побутовим умовам життя (що дуже важливо, погодьтеся), але менше, ніж у попередні роки зосереджується на культурних заходах, суботниках та відпрацюваннях. Зникла стінгазета «Скотч», яку любили читати мешканці дев`ятки. І можливо, хтось скаже, що газети й танці – річ другорядна.

– Зараз людям більше хочеться піти на дискотеку, ніж на творчий вечір, – говорить Настя. – Але проводити дискотеку в гуртожитку і важко, і не зовсім безпечно. Не вистачає грошей, немає дозволів… Та навіть спортзал не дозволяють відкривати, поки не знайдемо тренера. З незалежних від нас причин нам довелося припинити випуски «Скотча». Але ми вже думаємо, що було б непогано відновити газету з наступного року, набравши молодших студентів у дописувачі.

Як бачите, брак різного роду дозволів та бюрократія – ось що заважає студраді працювати. Звісно, це тільки мої висновки. Так, декілька років тому студенти відпрацьовували 40 годин на благо свого другого дому, і цим займалася студрада. Зараз такі питання вирішує комендант. Тоді виходила газета, яка критично ставилася до керівництва гуртожитку, а тепер її немає. Студрада живе й досі, намагається захищати права студентів, проте їй все важче розповісти студентам про себе.

– Я сам, ще студентом, був членом студради гуртожитку № 3. Тоді ми були господарями у своєму домі і відповідали за чергування, ремонти, прибирання, пропускний режим, – згадує Сергій Сергійович. – Ми чергували разом із вахтером, слідкували за гостями, які відвідували гуртожиток, а зараз такі чергування залишилися тільки в гуртожитку № 2. Ми хочемо повернутися до цієї практики, бо в останній час в гуртожитки почало приходити більше чужих людей, а це може призвести до крадіжок.

С. С. Махновський говорить правильні речі, і хоч Настя Динник на чергування не погоджується, мовляв, це не має сенсу, я вважаю, що, тільки щось спробувавши, можна сказати, підходить воно нам чи ні. Але на думку Фаїни Матернюк, замість чергування краще було б мати охоронця або міліціонера, як у столичних гуртожитках. Я погоджуюся з нею, а також із Сергієм Сергійовичем. Саме питання безпеки і комфорту в гуртожитку має вирішувати студрада. Налагодження стосунків між студрадою і жителями допомогло б вирішувати проблеми краще.


Анна МАСЛЮКОВА, четвертокурсниця, мешканка гуртожитку № 9.