Неділя, вересня 22, 2019

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

«Перше місце для нас не самоціль…»


ВІД РЕДАКЦІЇ: Представляємо вашій увазі інтерв’ю із професором Сергієм Івановичем ПОСОХОВИМ, завідувачем кафедри історіографії, джерелознавства та археології, яка посіла перше місце у загальноуніверситетському рейтингу кафедр соціально-гуманітарного профілю. А у дні святкування 205-річного ювілею проф. С. І. Посохову присвоєно почесне звання «Заслужений працівник освіти України».
– Сергію Івановичу, розкажіть більш докладно про фактичні показники кафедри, які привели вас на перше місце почесного рейтингу?
– Як ви знаєте, існують загальні критерії визначення рейтингу кафедри: кадровий склад, науково-методична та навчальна робота. Якщо говорити про кадри… За кафедрою закріплено 8,5 ставок. Всі викладачі мають науковий ступінь та вчене звання. Троє співробітників – доктори наук, професори, а якщо рахувати з Сергієм Михайловичем Куделком, який має звання професора, то четверо (половина!). Усі інші – кандидати наук, доценти – зараз готують докторські дисертації. На кафедрі працює один «Заслужений працівник культури України»ж – проф. С. М. Куделко, шість «Відмінників освіти України» – проф. С. І. Посохов, проф. С. М. Куделко, проф. В. В. Петровський, доц. Б. П. Зайцев, доц. В. Г. Пікалов та методист вищої категорії З. С. Калашник. Співробітники кафедри неодноразово відзначалися почесними нагородами Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки України. На сьогодні за кафедрою також закріплено дев’ять аспірантів та пошукачів. Погодьтеся, це досить потужний кадровий склад.
Упродовж року співробітники кафедри опубліковали два навчальні посібники для вищої школи з грифом МОН – «Історія України: навчальний посібник для студентів» (співавтор проф. С. М. Куделко) та «Історія України. Неупереджений погляд. Факти. Міфи. Коментарі» (співавтор проф. В. В. Петровський); одне методичне видання, рекомендоване Ученою радою університету – «Методичні рекомендації для студентів І курсу історичного факультету з археологічної практики» доц. Ю. В. Буйнова, доц. В. В. Скирди та доц. І. Б. Шрамка. У Москві вийшла друком монографія проф. О.Д. Капліна «Мировоззрение славянофилов», а також за його ж активної участі «Славянофилы. Историческая энциклопедия». Перш за все, зусиллями співробітників кафедри було підготовлено й опубліковано «Православну енциклопедію Харківщини». Доц. О. Г. Павлова підготувала до друку книгу «Афанасій Федорович Луньов. Статті, спогади, документи, матеріали», яка під час проведення Харківського фестивалю «Світ книги» отримала диплом лауреата в номінації «Книга року».
Не буду перераховувати назви наукових статей, яких ми опублікували лише у фахових виданнях – 15. Кафедра організувала три конференції – «Університет та місто в Російській імперії ХVІІІ – перш. пол. ХІХ ст.» (Спільно з Німецьким історичним інститутом у Москві), «Х Астаховські читання» з проблем історіографії, «Проблеми історії та археології України» (спільно з Харківським історико-археологічним товариством). Представники кафедри (С. І. Посохов, В. Ю. Іващенко, М. В. Григор’єва) отримали престижний грант фонду Герди Хенкель. Протягом року члени кафедри брали активну участь у численних конференціях.
Активно працює кафедра зі студентами. Члени кафедри (Ю. В. Буйнов, В. В. Скирда та І. Б. Шрамко) організували та провели три археологічні експедиції. Студенти-архівісти, на чолі з доц. О .Г. Павловою, під час проходження музейно-архівної практики, здійснили цікаву подорож за маршрутом Харків – Київ – Кам’янець-Подільський – Чернівці – Київ – Харків. Намагаємося не лише провадити «сухий» навчальний процес, а й залучати нашу молодь до творчості. Так, наприклад, я зараз з магістрами кафедри із спеціальності «архівознавство» (їх усього п’ять, але усі вони відмінники, дуже здібні і перспективні) на парах займаємося не лише теоретичним освоєнням матеріалу, а й віднаходимо шляхи для його практичного застосування. Нещодавно ми розробляли програму уявної наукової конференції, яка могла б відбутися в архіві: розраховували бюджет, підбирали реальні доповіді. Я критикував їхні плани, говорив, що із задуманого є можливим, а що – ні, грав роль директора архіву, то доброзичливого, то сердитого… Приємно відзначити, що студенти зі мною аргументовано сперечалися, намагалися знайти до мене як уявного директора архіву підхід відповідний до настрою.
За усіма вищезгаданими показниками ми набрали усього 186 балів та 21, 88 відносно до кількості ставок науково-педагогічних і наукових працівників кафедри. Цей результат виявився найвищим в університеті.
Наша кафедра працює не заради місць у рейтингу чи якихось відзнак. Ми працюємо, тому що …працюємо. Приємно, що наші зусилля не зостаються непоміченими в університеті: минулого року кафедра у такому ж рейтингу посіла друге місце і ось цьогоріч – перше.
– Яка роль керівника в організації роботи співробітників кафедри?
– Мені складно оцінювати себе як завідуючого кафедри. Думаю, це краще можуть зробити мої колеги. Однак маю відзначити, моя особиста риса – ненависть до формалізму та бюрократичної тяганини. Я завжди налаштований на реальну, а не паперову роботу, й такий принцип намагаюся поширити на кафедру і факультет.
– Чим кафедра історіографії, джерелознавства та археології особлива для історичного факультету? У чому виявляється її іноваційність?
– Наша кафедра наймолодша на факультеті (заснована в 1964 році) і відрізняється від інших уже за назвою. На відміну від інших кафедр, в основі найменування яких лежить хронологічний (наприклад, кафедра історії Стародавнього світу) або регіональний принципи (кафедра історії України), нашу кафедру названо за дисциплінарним принципом – історіографії, джерелознавства та археології, чим підкреслюється інноваційний підхід до проблем науки, якою ми займаємося. Тому не дивно, що наша кафедра, яка від початку свого існування взяла курс на модернізаційні процеси, досі тримає його і, сподіваюсь триматиме і надалі. У нас склалися три основні напрями наукової роботи: «Історія та теорія історичної освіти та науки», «Історичне краєзнавство» та «Археологія Східної Європи епохи заліза й бронзи». У межах цих напрямів розробляються численні проблеми історіографії, джерелознавства та археології. За увесь час існування кафедри її науковцями було опубліковано близько 1500 наукових, науково-популярних та методичних праць, з них 30 монографій, 15 навчальних посібників. Лише під керівництвом проф. С. М. Куделко було захищено 14 кандидатських дисертацій. Тому, як бачите, наші високі показники за критеріями рейтингу – це не справа одного місяця чи року. Від початку свого заснування кафедра відрізняється лідерським характером, сподіваюся, що такі традиції нам вдасться підтримувати й надалі.


Розмовляла В.ВЛАСОВА, наш спецкор.