Понеділок, червня 26, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Наш 4000-й

Наш 4000-й

Генетичний код пам’яті


Шановні читачі! Ви тримаєте в руках 4000-й номер «Харківського університету». 4000 номерів газети форматом А3, виходом двічі на місяць і тиражем у 2000 екземплярів. У робочому ритмі номер підкрався для редакції непомітно, і про нього нам нагадали самі читачі. Коли б ми виходили один раз на тиждень, то знадобилося б майже 100 років, щоб наступило це знаменне число випуску. Але ж так, як сьогодні, було не завжди. Ми виходили з різною частотою, змінювалися наша назва і наклад, сотні поколінь студентів і викладачів пройшли школу громадянського мужніння на шпальтах «найкращої в світі» газети. Від 1 січня 1817 р. і по сьогоднішнє ХХІ ст. Минулого року наше видання відзначило своє 195-річчя і ви в кожному номері знайомилися із дискурсом в історію рідної альма матер на сторінках нашої газети.

Я підкреслюю «нашої», бо «Харківський університет» – це не бездушний шматок паперу, це жива істота із своїм характером, із своїм днем народження, із своїм характерним неповторним «університетським» обличчям. Це 2,5 друкованих аркуші двічі на місяць, що взимку і восени, весною і влітку надходять без перебоїв до друкарні. А потім – в університетські стіни. І це ж не просто текст, не просто звичайна інформація – це голос нашого університетського загалу, нашої університетської спільноти. Особливість нашої газети в тому, що вона стала необхідною формою університетської пам’яті, літописом найважливіших університетських подій. Все, чим жив і живе сьогодні Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, наукові досягнення, всі найяскравіші сторінки студентського життя і багато-багато іншого відображається на шпальтах «Харківського університету». Газета сильна своїми міцними людськими стосунками, які єднають у творчу співдружність її численних кореспондентів – студентів, професорів, аспірантів, викладачів. Дуже багато людей зберігали, підтримували, вдосконалювали нашу іменинницю. Ми згадуємо їх із вдячністю і низько вклоняємося їхній пам’яті. Ми, сьогоднішні, намагаємося бути їх гідними і в своїх газетних справах, і в своїй любові до рідної газети.

Сьогодні газету роблять студенти – дружній колектив однодумців під турботливою опікою Громадської ради. Ніхто не може сказати, що нам легко. Але ми сильні Вашою, шановні друзі, увагою і зацікавленістю. Це Ви телефонуєте, пишете, заходите, радите, критикуєте… Щире спасибі усім за це. Ми знаємо, що немає меж досконалості. І ми працюємо над кожним рядком і порадою. Цей номер – наш рядовий травневий номер. І одночасно – ювілейний. Але ми нічого не готували для нього спеціального. Хіба що традиційне Ваше опитування. Ми обіцяємо Вам ставати цікавішими і мудрішими.


О. НЕРУХ, головред «Харківського університету».

 

 

 

Вічна молодість, рух і пошук!

Чотирьохтисячний номер – це вражаюче і вагомо! «Стопудово» – як сказала б сьогоднішня молодь! Газета – це літопис університетського життя великого колективу. Колективний орган, який ніколи не перестане займати своє почесне і відповідальне місце в історії університету.

…Я належу до числа багаторічних, а точніше, багатодесятирічних читачів і шанувальників цієї вічно молодої та повної енергії газети. З далеких післявоєнних років (а я вступила до університету в 1944 р.) згадую перше знайомство з університетською газетою під назвою «Сталінські кадри». Місто піднімалось з руїн і попелу. Всюди йде безперервне будівництво, у якому участь беруть студенти харківських ВНЗ, і університетська газета поруч… Хоча тираж невеликий, хоча всього дві сторінки, а номери малотиражки швидко розбирали. Її читали, з неї отримували найсвіжішу інформацію.

Особливе звучання і резонанс отримала газета, коли факультети університету об’єднались під одним дахом 1 вересня 1963 р. у будівлі на площі Дзержинського. Тепер уже «Харківський університет», його редакція отримала своє приміщення на шостому поверсі 12 корпусу. «Пишуча братія», актив газети, значно розширився в 60-ті, коли редакція «спустилася» на третій поверх, де розміщувались кафедри суспільних наук. Редактором упродовж 30 років працювала випускниця нашого відділення журналістики Л. М. Межова. При газеті активно діяв на громадських засадах Факультет громадських професій, відділення журналістики.

Це гарна і фундаментальна газета. Широке охоплення багатогранного життя університету, постійні рубрики і поточні матеріали, присвячені подіям у державі, а також визначним подіям у житті університету. Загальноуніверситетським центром газета стала у часи незалежності. Сюди, до редакції «кращої в світі газети» як любовно називаємо ми малотиражку, на другий поверх до великої і світлої кімнати хочеться приходити завжди. І виконувати завдання редактора. І знаєте, що вражає? Покоління змінюються, а й сьогоднішні молоді журналісти-студенти, які роблять для нас газету, всотують у себе найкращі традиції університету та його газети.

Я люблю отримувати кожен номер газети «Харківський університет». На чотирьох сторінках формату А3 відчуваєш пульс Харківського національного університету. Дорога молодим і шанобливе сталення до ветеранів університету. За останні десятиріччя газета не розгубила напрацьований роками практичний досвід та творчу активність. Газета залишається засобом зв’язку і панорамою пульсуючого життя багатотисячного колективу. Багато фотографій, ціла фотогалерея, де читач візуально знайомиться з героями й авторами публікацій, з великими колективами, відомими науковцями або студентами.

Червоною ниткою проходить зв’язок поколінь, і найголовніше – пам’ять про покоління переможців у Великій Вітчизняній війні, що зберегла життя і державу. Це і статті, і спогади, і ювілейні дати про багатьох людей, які пов’язали своє життя з університетом, що дав їм путівку в життя. Університетська газета – це, передусім, вихователь. І цьому підтвердження напис у логотипі: газета одного із найстаріших університетів держави «Харківський університет» нагороджена «Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України». Це дорогого коштує!

Низький уклін редакції «Харківський університет» на чолі з редактором газети, які протягом багатьох років, долаючи труднощі, зберігають і примножують гідність і авторитет газети. Мені здається, що сьогодні головним завданням залишається поширення газети в межах університету. Щоб в найбільш людних місцях діяли стенди із свіжими номерами газети. «Ходіння до студентської аудиторії» має виховувати гордість за свій навчальний заклад із визначною історією. Вітаємо чотирьохтисячний і далі-далі вперед! Cum amore et reverentia! Vive valeque! («З любов’ю та повагою! Живи і будь здоровим!» )

Доц. М. ЛАПІНА, ветеран університету і вірний читач.

 

Джерело новин

Є. НАЗАРЕНКО, третьокурсник, голова СНТ медичного факультету:

– Познайомився з нашою газетою безпосередньо під час інтерв’ю з кореспондентом, який писав про мою групу. До цього з першого курсу інколи заглядаю на ваш сайт (http://www-gazeta.univer.kharkov.ua). Гадаю, для такого великого університету газета дуже важлива, адже вона є джерелом того, що відбувається у стінах університету. Газета – не сайт, де розміщені сухі замітки про університетські події. Тут цікавіше прочитати інтерв’ю з переможцями конкурсів, провідними фахівцями університету або з деканом факультету. Особливо приємно читати про рідний факультет. Мені завжди цікаво шукати будь-які повідомлення про медичний.

Запам’ятався матеріал у 2010 році про одного нашого однокурсника, який вступив до університету в 14 років. І запам’ятався через те, що студент потім рік ходив з газетою й абсолютно всім показував, що про нього написали. Також пригадую минулорічну замітку про кращу групу Сюзанни Белал. Давайте всі разом певним чином покращимо розповсюдження газети по факультетах.

Літопис університетського життя

Проф. С. І. ПОСОХОВ, декан історичного факультету:

– Наша газета – це літопис університетського життя. На мою думку, завдання газети – фіксувати моменти життя нашої альма матер. Вже не раз саме через газету ми поринали не тільки у вир нинішнього університетського життя, а й в історію нашого навчального закладу, знаходили матеріали про цікавих людей, різноманітні думки і судження, які характеризували певні етапи розвитку університету. І я впевнений, що для майбутніх поколінь студентів, істориків Університету та і просто для зацікавлених людей газета залишиться тим літописом, до якого вони будуть постійно звертатися, адже це є своєрідним місцем пам’яті. Це видання консолідує університетську спільноту, і це, безсумнівно, дуже важливо. Газета розставляє акценти, дозволяє порівнювати досягнення факультетів, а також не забувати про видатних учнів та вчителів. Газета завжди несе «добре слово», яке важливе не тільки для тих людей, для яких воно звучить, а й для тих, хто поруч із ними. Насправді, для багатьох університетських людей «добре слово» важливіше навіть за нагороди чи премії. Це чудово – вміти вчасно і влучно донести це «слово», і газета відмінно виконує цю функцію.

Хотілося б бачити нові і перспективні форми подачі інформації. Наприклад, можна запропонувати журналістську форму так званого «круглого стола» – активне обговорювання університетських проблем з можливими альтернативними думками. Так «круглі столи» дозволили б публікувати цінні та авторитетні думки і рішення. На мій погляд, важливим є і залучення активних студентів різних факультетів до створення газети: це має бути перспективним напрямком у розвитку видання. А так хочеться побажати… щоб я дочекався виходу 10000-го номеру газети!

Дзеркало життя

Проф. Ю. М. БЕЗХУТРИЙ, декан філологічного факультету:

– «Харківський університет» – дзеркало, яке відображає усі події університетського життя. На сторінках газети можна завжди знайти інформацію, пропущену через долі людей. Прочитавши номер, дуже багато цікавого можна дізнатися про своїх колег та інших працівників університету. Мені здається, що газета виконує в повній мірі обов’язки, які на неї покладені. А кросворди та різні оголошення типу «Поверну чоловіка в сім'ю» нехай друкують в інших місцях.

Ми – найактивніші читачі

Тетяна ШАТАЛОВА, Олена ГОНЧАРОВА, інспектори деканату фізичного факультету:

– Ми – найактивніші читачі газети і завжди готові відповісти на будь-які запитання кореспондентів. Ось нам не вистачає, наприклад, гороскопів, визначних дат, прогнозу погоди, соціальних опитувань на актуальні теми. Радимо відкрити рубрику студентського фольклору. 

Вражає!

Доц. О. М. ДУМІН, заступник декана з виховної роботи радіофізичного факультету:

– 4000-й номер? Вражає. Хочу побажати, щоб ці тисячі були не останніми, щоб там працювало побільше молодих людей, завжди змінювали газету на краще.

Багато цікавої інформації

Доц. О. О. АНОЩЕНКО, заступник декана з навчальної роботи механіко-математичного факультету:

– На сторінках «Харківського університету» дуже багато цікавої інформації. Мені цікаво читати про долі колег та дізнаватися про працівників університету, про яких я навіть і не чула. Газета не забуває про минуле, постійно пишучи про історію, говорить про теперішнє, висвітлюючи усі події ВНЗ, та заглядає у майбутнє, показуючи нам наші перспективи.

Щоб потрапляв до рук

Аліса МОРОЗОВА, четвертокурсниця хімічного факультету:

– Хотілося, щоб друкувалося більше матеріалів про студентів і для студентів, щоб «Харківський університет» потрапляв і до рук студентів, щоб ми також мали змогу дізнаватися про всі події університетського життя.

Без газети ніяк!

Проф. М. І. ЯБЛУЧАНСЬКИЙ, завідуючий кафедрою внутрішньої медицини:

– «Харківський університет» завжди читаю із задоволенням. Без цього важливого видання не уявляю життя в університеті. Без газети ніяк! Я неодноразово давав інтерв’ю кореспондентам газети. Бажаю виданню розвитку та довершеності, щоб відкрилося друге дихання. Наприклад, щоб з’являлося більше кольорових випусків, щоб газета стала доступнішою у світовій мережі, наприклад, щоб існувала версія газети для смартфонів.

Не пропускаю нічого

Проф. Т. В. ДОГАДІНА, завідувач кафедри ботаніки та екології рослин біологічного факультету:

– Не пропускаю жодного випуску. У кожному номері є щось цікаве. Моє прізвище останні сорок років регулярно з’являється на сторінках «Харківського університету». Перший матеріал, опублікований в одному з номерів 1970 року, був присвячений збору біофаком врожаю у колгоспі. Тоді згадалося тільки моє прізвище. Останній матеріал – «Сама себе зробила» (2010) – цілий текст, в якому розповідається про мою долю і роботу в університеті. Які тексти хотілося б бачити? Як на мене, не вистачає текстів, які б виховували молодь і вчили їх елементарним правилам етикету.

Обожнюю!

Проф. В. Д. ОРЛОВ, завідувач кафедри органічної хімії хімічного факультету:

– Обожнюю газету. Майже в кожному номері – то автор, то герой…

Приємно читати

Доц. В. П. ХИЖКОВИЙ, співробітник кафедри експериментальної фізики:

– Цікаво було читати публікації, присвячені відбудові університету після Великої Вітчизняної війни. Мої одногрупники та я були безпосередніми учасниками тих подій!

Попри деякі фактологічні помилки, які іноді трапляються у газеті, адже її роблять студенти, вона вийшла на високий рівень. Добра поліграфія, логічне розташування матеріалів, колонок, глибокий зміст. Таку газету приємно читати!

Це свято серед буднів

Доц. Н. І. ГНОЄВА, заступник декана з навчальної роботи філологічного факультету:

– Для мене газета «Харківський університет» – це життя alma mater; це можливість дізнаватися про успіхи, відкриття, знахідки співробітників університету. Читаючи кожен випуск, знайомишся з життям інших факультетів та успіхами наших студентів. «Харківський університет» – це й історія університету, і зупинена прекрасна мить сьогодення. Бажаю, щоб вона й надалі радувала нас своєю неповторністю, відкриттям чудових миттєвостей нашого університету. Університетська газета – це свято серед буднів.

Про мого наставника

Антон ЗАХАРОВ, аспірант кафедри хімічного матеріалознавства хімічного факультету:

– Мені найбільше запам’ятався матеріал, присвячений Людмилі Володимирівні МІРОШНИК, моєму викладачеві. Дуже тепла замітка написана про неї. І мені, ще тоді студенту, було цікаво дізнатися про долю, вклад у науку мого наставника.

Кольору!

Проф. В. І. КОРОБОВ, завідувач кафедри диференціальних рівнянь та керування механіко-математичного факультету:

– Бажаю університетській газеті кольору. Мені так подобаються кольорові випуски. Кожен номер я читаю з цікавістю. Не вистачає матеріалів, які висвітлюють наукове життя університету. Побільше б науки на сторінках «Харківського університету»!

Це значуще число

Проф. Г. М. ЖОЛТКЕВИЧ, декан механіко-математичного факультету:

– Це значуще число. 4000!!! Це свідчить про поважний вік газети. «Харківський університет» потрібний закладу. Як декан, постійно пересікаюся з цим виданням. Хотілося б, щоб газета йшла попереду й шукала нові способи подачі інформації. Наприклад, побільше інтерв’ю.

Я газетою пишаюся

Проф. Л. І. ВОРОБЙОВА, декан біологічного факультету:

– Я нашою університетською газетою пишаюся і захоплююся. Найбільше запам’ятався перший матеріал про мене. Я ще тоді була студенткою. Текст був про мою групу (1969 рік). Що хотілося б бачити на сторінках газети? Можливо, сторінку студентського гумору. Адже всі матеріали завжди серйозні. Хотілося б, щоб був певний контраст. І серйозне, і комічне.

Гарна база для істориків

Проф. В. М. ДУХОПЕЛЬНИКОВ, завідувач кафедри історії Росії:

– Чудова газета! Я добре пам’ятаю вчителя теперішнього редактора Олени Олександрівни Лолу Мойсеївну. Ми завжди гарно співпрацювали. Газета заслуговує лише похвал. Бажаю успіхів усім співробітникам! «Харківський університет» – гарна база для істориків, щоб написати ще одну історію університету. Ця газета не може вміщувати в себе аналітичні статті, бо вона змінить формат, а інформативність, яка зараз існує, – це саме те, що потрібно. Ми бачимо у ній життя університету, історичну довідку про наших учителів.

Дописувач газети

М. Г. ШРАМКО, ветеран відділу постачання:

– Будучи студентом радіофізичного факультету, я працював дописувачем газети. Пам’ятаю перший кольоровий випуск, присвячений 175-річчю Університету. На сторінки газети потрапили мої рядки:

До вершин науки ти піднісся гордо,
Тобі натхнення дав стрімкий наш час!
Діла твої вінчає другий орден –
В нім частка праці кожного із нас.

Живи і розвивайся!

Проф. О. Ф. ТИРНОВ, голова профкому:

– Мені газета подобається тому, що вона відображає реальне життя університету. Саме те, що «Харківський університет» виходить не так часто, як хотілося б, не дає виданню змоги висвітити усі аспекти університетського життя. Що хотілося б побажати? Нехай газета живе і розвивається разом з університетом наступні роки, десятиріччя.