Інтерв’ю в номер

Фізтех: минуле та майбутнє

ВІД РЕДАКЦІЇ. На пропозицію наших шанованих читачів починаємо розповідати про університетську науку на факультетах. До розмови запрошуємо заступників деканів з наукової роботи. Доц. С. В. ДУДІН, заступник декана ФТФ з наукової роботи:

— Минулого року фізтех відсвяткував 50-річчя. Звісно, це був привід підбивати підсумки. За 50 років факультет випустив понад 3000 фахівців у передових галузях фізичної науки. Більшість випускників факультету — успішні люди, які займаються науковими дослідженнями. Понад 30% випускників мають наукові ступені. Двоє випускників посідали високі державні посади, працювали в Уряді України, відповідаючи за наукову галузь. Факультет зробив значний внесок до світової наукової скарбниці. До державного реєстру внесено три відкриття (з більш ніж двох тисяч, наявних у реєстрі), зроблені випускниками факультету.

Сьогоденням фізтехівської науки теж можна пишатися, навіть на тлі такої славетної історії. Зараз на ФТФ працюють 30 викладачів та близько 100 наукових співробітників, які беруть активну участь у дослідженнях «на передньому краї» світової науки. Тільки минулого року фізтехівськими викладачами та науковцями видано 5 монографій та 160 статей, з яких 70 — у провідних міжнародних виданнях. За останні 5 років ми маємо захист 17 кандидатських та 4 докторських дисертацій.

Науковці ФТФ працюють над такими сучасними задачами, як фізика наночастинок і наноматеріалів (проф. М. О. Азарєнков, І. Б. Денисенко), вивчення проблем нагрівання термоядерної плазми (проф. І. О. Гірка, В. С. Михайленко), проблеми теоретичної ядерної фізики (проф. І. М. Адаменко, Ю. А. Бережний та В. Д. Ходусов), фізики плазми та плазмових технологій (проф. В. М. Береснєв, О. А. Бізюков, В. О. Лісовський), сучасні біомедичні дослідження (проф. Є. О. Баранник та Г. П. Горбенко).

Нещодавно співробітники кафедри ядерної та медичної фізики О. П. Щусь, В. Є. Ковтун із колегами успішно закінчили сеанс роботи на фрагмент-сепараторі КОМБАС — єдиній унікальній установці України в Об’єднаному інституті ядерних досліджень (м. Дубна). Отримано найвищі в світі інтенсивності вторинних пучків радіоактивних ядер, які будуть використані для синтезу надважких елементів. Інші їхні колеги С. С. Раткевич і С. І. Панасенко у колаборації з науковцями Баксанської нейтринної обсерваторії РАН відкрили двонейтринне К-захоплення — передбачуваний теорією рідкісний ядерний процес, викликаний слабкою взаємодією і пов’язаний із природою нейтрино. Є фізтехівські розробки і в космосі: «Степ-Ф» — супутниковий телескоп електронів і протонів (керівник розробки — О. В. Дудник), призначений для дослідження динаміки радіаційних поясів Землі, було запущено на космічному апараті Коронас-Фотон. На ФТФ займаються не лише фундаментальною наукою, велику увагу у нас приділяють і прикладним дослідженням. Згадаю тільки цикл робіт під керівництвом В. Г. Рудичева, що впроваджені при будівництві сухого сховища відпрацьованого ядерного палива Запорізької АЕС, економічний ефект від яких, починаючи з 2001 року, склав близько 4,5 мільярдів гривень. Результати цих робіт представлено на здобуття Державної премії України.

Не буду довго перераховувати всі здобутки «дорослої» та студентської науки, їх дуже багато, але відзначу, що фізтехівці завжди намагаються бути попереду на будь-якому рівні: українському, європейському, світовому. Так, нещодавно студентка ФТФ Катерина АРТЮШЕНКО виборола друге місце на Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт у галузі фізики. У січні цього року двом випускникам фізтеху, Д. РАФАЛЬСЬКОМУ та А. СТЄРВОЄДОВУ було вручено Премію Президента України для молодих вчених (див. фото). Дмитро Рафальський переміг у надзвичайно конкурентному європейському конкурсі та виборов дворічний грант IIF фонду імені Марії Кюрі. Тепер він працює у Парижі в одному з найвідоміших світових наукових та освітніх центрів Ecole Polytechnique. Як його колишній науковий керівник, я дуже радий за Дмитра, та й усі ми можемо пишатися, що науковий рівень, що він отримав на ФТФ, дає йому можливість бути не просто конкурентоспроможним на світовій арені, але й займати гідне місце серед кращих.

Одне тільки прикро! З чотирьох лауреатів згаданої премії Президента, яка була вручена у 2013 році, двоє вже працюють за кордоном. «Відтік мізків» триває безперервно, причому від’їжджають далеко не гірші. І це є цілком природно, оскільки фізика — наука «вільноконвертована», талановитий український фізик дуже легко інтегрується до будь-якого наукового колективу будь-де у світі. А ми вже багато років знаходимось у ситуації, коли вчений, який переїхав за кордон, отримує не тільки в 10-20 разів більшу зарплатню, але й доступ до найсучаснішого обладнання, можливість брати участь у конференціях по всьому світові. У той же час, найбільша для нас проблема в Україні — це незатребуваність науки промисловістю та суспільством взагалі. Звідси й брак коштів, звідси — втрата популярності професії вченого серед молоді. Для порівняння можу навести приклад Туреччини (вважаю недоцільним порівнювати Україну з Німеччиною чи США), де я нещодавно відвідав два університети, в яких створені прекрасні умови для науковців. Держава побудувала в кожному університеті технопарки (нові будівлі, заповнені сучасним обладнанням), до яких завдяки податковим пільгам залучаються приватні компанії. Працює державна програма «повернення мізків». У результаті на деяких ділянках турецька наука швидко обігнала українську, яка, здавалося б, мала «фору» в декілька десятків років. Натомість науковці в Україні мусять перед проведенням наукового дослідження спочатку заробити десь на сплату комунальних платежів (бо без електрики сучасний фізик дослід не проведе), бо держава вже не перший рік не фінансує ці університетські витрати. Тож у майбутнє ми дивимось зі стурбованістю. Чи вдасться зберегти той великий науковий потенціал ФТФ, що ми зараз маємо? На жаль, відповідь на це питання залежить не лише від нас. Багато в чому це є питання державної політики в галузі науки.

Та на завершення все ж таки хочеться висловити сподівання, що ми, науковці ФТФ, колись отримаємо гідні умови для роботи, решта — у наших руках. А відтак, у мене немає жодного сумніву, що за славетним минулим та гідним сучасним фізтехівську науку чекає яскраве майбутнє.