Понеділок, грудня 11, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Слово не горобець

Слово не горобець

Заговори, щоб я дізнався, хто ти…


ВІД РЕДАКЦІЇ: Продовжуємо розмову про культуру мовлення. Тепер продемонструємо інший бік проблеми, а саме сленги. Чи є вони «шкідниками» мови? На це питання нам відповість завідувач кафедри, кандидат філологічних наук, доцент Людмила Вадимівна Педченко.

— Людмило Вадимівно, хто формує «мовний клімат» на певній території?

— Звичайно, люди, які там проживають. Мова — це відображення рівня культури суспільства. А ще — окремий організм, який живе і розвивається за своїми правилами. Штучно формувати мову не можна. І навіть якщо усі філологи візьмуться за руки, замкнуть у кільці людей і стануть їх вчити правильно говорити, нічого не вийде. Мова залежить від історичної традиції і стану свідомості громадян.

—Що, на Вашу думку, найбільш «забруднює» мову?

— Скоріше не забруднює, а деформує. Звичайно, на першому місці — вульгаризми та жаргонізми. Лайка — негативний аспект мови, який демонструє невихованість людини і суспільства в цілому.

— А чи вважаєте Ви різноманітні сленги негативним явищем?

— Сленг — експресивно і емоційно забарвлена лексика розмовної мови, що відхиляється від прийнятої літературної мовної норми. Він поширений серед школярів, студентів, військових, молодих робітників. Сленг схильний до частих змін, що робить його мовною прикметою поколінь. Як на мене, нічого поганого у сленгах немає, якщо вони побутують у вузькому середовищі та виконують певну функцію… Це ж також розвиток мови — поява нових слів. Головне, щоб сленгові слова не набували масового поширення.

— Які бувають сленги?

— Це і комп'ютерний та молодіжний сленги, і радіоаматорський, військовий, кримінальний та ігровий жаргони.

— А мережевий сленг? Він останнім часом став використовуватися у досить широких колах. Чи ставите Ви «+1»?

— Плюс один? Щось новеньке… Такі слова додають мові експресивності. Не бачу нічого в цьому поганого. Так набагато цікавіше. Головне, щоб люди розуміли один одного. До того ж при застосуванні сленгу відбувається певне «розпізнавання свого», тобто якщо мене зрозуміли, то ми належимо до однієї соціальної групи і маємо спільні інтереси.

— Також дуже поширеним є «жаргон народу дворового»? Так і чуєш всюди, як з вуст злітають «чьоткі» словечка? Прокоментуйте.

— Цей сленг є спадком, який нам залишив Радянський Союз. На даному етапі його викорінити неможливо. Я вважаю, що він також має право на життя, адже є досить цікавим, але не для масового поширення.

— Чи вважаєте Ви прийнятним використання сленгової мови у ЗМІ?

— Тут не можна висловитися однозначно. ЗМІ прагнуть бути ближчими до своїх читачів, відображувати життя суспільства у всіх аспектах. Це характерно для усіх видів засобів масової інформації, але найбільш помітною «мовна розкутість» є на телебаченні. Зараз немає дикторів, які говорили б тільки нормованою літературною мовою. Сучасні телеведучі використовують сленгові слова, щоб зробити свою мову зрозумілішою для їх глядача. Мову ЗМІ слід вважати не причиною формування мовної ситуації, а результатом загального стану суспільства. Звичайно, краще було б, якби журналісти спілкувалися тільки літературною мовою.

— Як змусити журналістів говорити правильно?

— Відповідь проста: слід підвищувати загальну культуру працівників ЗМІ, посилювати контроль за формою викладу матеріалу, а також приділяти більше уваги підготовці майбутніх журналістів в університетах.


Сленг розпізнавала Л. ГРУБНІК.