Вівторок, березня 19, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Мирний Університет

70-річчя визволення Харкова

Мирний Університет

ВІД РЕДАКЦІЇ: 70-річчя визволення Харкова від німецько-фашистських загарбників – цей ювілей відкрив на сторінках «Харківського університету»  нову рубрику, яка викликала жваві відгуки університетської спільноти. Першими відгукнулися наші ветерани, але й молодшим  нашим читачам цікаво стало разом погортати сторінки університетської історії. Сьогодні про те, яким було життя Харківського  університету до безперервних бомбардувань, безжальних боїв та жорстокої окупації…

В останній довоєнний навчальний рік університет жив наукою, освітою та мирною працею. У 1920-1932 рр.  на базі університету працювали Академія теоретичних знань, Інститут народної освіти, Інститут професійної освіти, Фізико-хіміко-математичний інститут.  Відновлений у 1933 році  Харківський державний університет  на початок 40-х років виріс у багатопрофільний навчальний заклад і став кузнею висококваліфікованих спеціалістів.

У стінах Університету сформувалися нові наукові школи та напрямки. Він славився видатними нині іменами М. І. Ахіезера, І. М. Буланкіна, К. Д. Синельнікова, О. І. Белецького, М. П. Барабашова та ін.. Якщо говорити цифрами, то у передостанній довоєнний рік в університеті працювало 7 факультетів (фізико-математичний, хімічний, біологічний, геолого-географічний, історичний, економічний, літературно-лангвістичний), 4 НДІ, 52 кафедри, 69 лабораторій та кабінетів, 4 музеї, астрономічна обсерваторія, гідробіологічна станція.

Професорсько-викладацький склад нараховував 417 людей з них 36 докторів і 116 кандидатів наук. У 1939-1940  році було захищено 7 докторських та 44 кандидатські дисертації. А у травні 1941 докторську захистив 24-літній фізик  Ілля. Михайлович Ліфшиць. Тільки за цей період було надруковано близька 500 наукових робіт. В аспірантурі навчалося 167 людей.

Із другої половини 30-х років до наукової роботи активно долучаються студенти. У 47 студентських наукових гуртках наукою займалося понад сімсот студентів. Напередодні війни кожний п’ятий був членом СНТ.

В останньому мирному навчальному році в університеті навчалося 3149 студентів денного відділення та 637 – вечірнього, 817 – на заочному. А в аспірантурі навчалися О. Гончар, В. Добровольський, В. Марченко, О. Погорєлов, Г. Тютюнник та ін..

Як і сьогодні тоді велике місце в навчально-виховному процесі посідала ЦНБ. Улітку 41-го її книжковий фонд нараховував 1,5 млн. томів.

А ще в університеті у цей час функціонував чудовий студентський клуб з хоровою капелою, балетною студією, вокальною групою, духовим оркестром та літературною студією. У спортивному клубі працювали легкоатлетична, гімнастична, гірськолижна, альпіністська та інші секції. На початку лютого 1940 р. університетська лижна команда здійснила 230-кілометровий крос за маршрутом Харків-Дніпропетровськ.

Велика увага надавалася, так званим, оборонним гурткам. Вони готували парашутистів, льотчиків, снайперів, медсестер… За останній мирний рік було підготовлено 369 ворошилівських стрілків, 5 льотчиків, 15 мотоциклістів-кулеметчиків, 210 студенток закінчили школу медсестер. Невдовзі , на жаль, їхні знання пригодилися Батьківщині…

В останні мирні місяці  університетська спільнота плідно працювала: захищалися докторські та кандидатські, закінчилися державні іспити у випускників, студенти складали сесію.  Але мирна праця університету була перервана зухвалим нападом Німеччини. Почався новий період в історії Університету…

Т. ЛІСНЯК.