Четвер, вересня 21, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Кого пам’ятаємо і любимо…

Кого пам’ятаємо і любимо…

 

Йому виповнилося б лише 55!

 

Анатолій Антонович ЗАВГОРОДНІЙ, декан фізичного факультету, кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри фізики низьких температур. 22-го січня йому виповнилося б лише 55 років. Ось тільки вчора, готуючись до зустрічі Нового 2013 року, він показував нам переплетену, готову до захисту докторську дисертацію... Ще двері його кабінету відкриті, як були завжди відкритими… Тільки господаря немає з нами вже третій місяць. Ще рана втрати свіжа, болюча. І не відшукаєте в Харківському університеті людини – викладача, співробітника, студента, просто знайомого, хто б з болем не згадував, яким він був – Анатолій Антонович. Однокурсники пам’ятають, що закінчив фізичний факультет із червоним дипломом. Співробітники факультету – що він тримав на собі – тілом, душею, серцем – фізичний факультет. Хтось згадує про нагороди – «Відмінник освіти», Почесна грамота МОН України та Кабінету міністрів України. Студенти – як він викладав їм курс «Кріогенне матеріалознавство». А першокурсники – яким був людяним, як студентів любив, завжди давав можливість виправити помилку, перескласти борг. Відраховував лише в крайньому випадку. Відчайдушно оберігав свій факультет. Із безвихідних ситуацій завжди знаходив вихід. До нього зверталися з різними питаннями. А він ніколи не відмовляв у допомозі...

Кажете, незамінимих людей не буває? Буває. Ми переконалися у цьому, обійшовши пів університету, розмовляючи із десятками людей. Горюють не лише на фізичному. Та передчасна смерть А. А. Завгороднього вдарила в першу чергу по факультету.

Олег Валерійович Шеховцов, виконуючий обов’язки декана фізичного факультету:

– Факультет тримався саме на Анатолієві Антоновичеві, на його особистості, на його авторитеті. Він був сміливою людиною. Я дуже стараюся, та чесно, зараз мені нелегко. Ось 22 січня йому виповнилося б лише 55.

Тетяна Олександрівна Шаталова, працівник деканату:

– Втрата безвідворотня…. Він був не просто деканом, він був людиною із серцем, яке боліло за все в колективі... Ось воно, серце, і не витримало. Коли ще я писала кандидатську, я зверталася до нього за порадами. Він був не просто керівник. Анатолій Антонович прекрасно грав на гітарі. Чудово співав, всі свята починав із «Застільної». Навіть придбав баян, щоб зіграти на Дні фізика. Важко нам без нього.

Доц. О. В. Єзерська:

– Він і голос-то підвищував по-доброму. Про Анатолія Антоновича можна говорити безкінечно довго. Для нас усіх він був рідною людиною. На панахиді зібралося дуже багато студентів, випускників, приїжджали навіть здалеку, з Москви.

…Ніхто не змирився з цією втратою. Але невідворотність втрати не відвернути. Анатолій Антонович уже далеко, там, де всі, кого ми вічно пам’ятаємо і любимо… Світла пам’ять…


О. НОВИКОВА, О. БОБРИК.

 

У день 50-річчя


від дня підписання наказу про створення фізико-технічного факультету, керівництво факультету – перший проректор університету з наукової роботи член-кореспондент НАНУ І. І. Залюбовський, проректор з науково-педагогічної роботи, академік НАНУ проф. М. О. Азарєнков, директор Інституту високих технологій доц. О. Ф. Целуйко, декан ФТФ проф. І. О. Гірка, завідувач кафедри проф. В. Д. Ходусов – відвідали могили і поклали квіти на могили завідувача ядерного відділення Г. Ю. Кривця, завідувачів кафедр ядерного відділення академіків К. Д. Синельникова, А. К. Вальтера, О. І. Ахієзера, а також деканів факультету доцентів Г. А. Мілютіна та А. М. Блінкіна.


О.ДЕУС.