Неділя, листопада 19, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Google для одногрупників

Є така посада

Google для одногрупників

Хто на комп’ютерному кращий староста групи? У деканаті однозначно називають зразкового очільника групи КС-41: «Дмитро ПУГАЧОВ. Він найвідповідальніший на факультеті».

Нагадую, що в кожній групі на першому курсі старосту призначає деканат. Дмитро теж отримав цю посаду чи не в перший день перебування в університеті. Він досі не знає, за якими критеріями його обирали. Навіть якщо за рейтингом вступників, то жодних гарантій, що відмінник у школі виявиться комунікабельним, відповідальним організатором, немає. Але голосуванням групи справу також не вирішиш, оскільки новоспечені студенти ще не знайомі один з одним. Лише переживши разом перший семестр студентства, можна більш-менш адекватно оцінити «професійні» здібності старости, як вважає Дмитро.

Але у нашому випадку «ставка» деканату була виграшною: хлопцеві подобається виконувати свої обов’язки, а групі – покладатися на його організованість та завбачливість. Він з першої зустрічі «влився в колектив». Сергій Савченко, одногрупник: «Діма – компанійна людина. 28 серпня, коли ми вступили на перший курс, він одразу зібрав нас. Так воно пішло і поїхало: спільні подорожі, відпочинок, святкування, а згодом – підтримка і взаємодопомога. «Найголовніше – підштовхнути на самому початку», – говорить староста.

Після другого курсу паралельні групи переформували: поділили на сильнішу і слабшу. Через такі «маніпуляції» Дмитро став старостою нового колективу тільки з п’ятьма одногрупниками, але цей факт не став на заваді: його добре знає весь потік.

Ось тільки чи не викликало це заздрощів з боку Інги Костюкевич – старости паралельної групи, яка тепер залишила свої обов’язки. Дівчина запевняє: «Звичайно, ні. Мені подобалось бути старостою, але це було дещо важко. Коли ти виконуєш обов’язки старости, стаєш більш організованим. У мене досі залишається звичка записувати перелік справ. Якщо чую якусь новину, бачу оголошення, поспішаю передати одногрупникам. Діма нас розслабив. У будь-який час можемо запитати про щось: дату або час консультації. І він обов’язково відповість вдруге, втретє… Коли я була старостою, мені було приємно відповісти буквально моментально, бо я знаю цю інформацію і можу допомогти. Це як Google для одногрупників».

А що ж про це думає Дмитро?

– З одного боку, це добре: я маю знати усе, що відбувається у групі. З іншого боку, виконувати обов’язки старости – велика відповідальність. Безвідповідальна людина довго старостою не буде. Різні збори, старостати. Ми повинні ділитися найсвіжішими та найважливішими новинами з групою. Я не ідеальний староста, але створив нехитру систему, що відчутно допомагає. Наприклад, коли потрібно здати документи, кажу, що це треба зробити до п’ятого, і не відносити до деканату, а віддати мені. Насправді термін – десяте число. Так збираю з усіх і здаю цілу стопку одразу.

– Якби тебе запитали зараз, чи погодився б стати старостою?

– Якби зараз, знаючи життя старости, я опинився на першому курсі та отримав вибір: бути старостою чи ні, то так. Мені подобається завжди бути в курсі усіх справ.


С. ШКУРАЙ.