Середа, листопада 22, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Лист до ректора. Другий

Відлуння публікації

Лист до ректора. Другий


У останній номерах «Харківського університету» мені довелося прочитати аналіз листів до ректора проф. В. С. Бакірова студентів відділення журналістики. Замітка мене і порадувала, і збентежила, змусивши поставити деякі запитання.

Порадувало у цих листах те, що вони написані моїми молодшими друзями та, напевне, прочитані Вілем Савбановичем. Проте збентежили мене висновки, які були в кінці матеріалу. Там йшла мова про те, що студентів-третьокурсників хвилюють холодні аудиторії, несправні ліфти, високі ціни у буфеті, а вже потім – навчання.

Звісно, комфортні умови для навчання потрібні. В цьому плані є проблеми, і їх дійсно потрібно вирішувати. Я ж хочу донести інше. Зараз я вже на четвертому курсі, проте й досі не можу зрозуміти, як на студентові позначився перехід до так званого Болонського процесу. Крім нового зразка заліковок та зміни системи оцінювання особливих нововведень я не помітила.

Ще минулого року на філологічному факультеті були предмети за вибором. Хай вони обиралися методом «який предмет захотіла більшість студентів, ті й слухатимемо», проте хоч якийсь вибір був. Цього ж року і такого вибору не залишилось: у нас мали б викладати три предмети, із яких два – на вибір: етику та естетику, масмедіа та політику і соціологію, як це було у попередніх курсів. Ми ж слухаємо лекції тільки з масмедіа та соціології, і ніякого вибору у нас не було. Друга претензія народилася із підтексту оголошення, яке я прочитала біля рідного деканату: «Для студентів четвертого курсу усіх напрямків дата отримання підручників…» і вказаний лише один день, тоді як для першого, другого і третього курсу – по три дні. Ми, четвертокурсники, посміялися: «Дійсно, кому із нас прийде в голову їхати за підручниками?» А треба б заплакати.

Я знаю однокурсників, які не були в бібліотеці, що на вул. Університетській, вже кілька років. Та й сама я у цьому році там не побувала ні разу. Чому? Усі потрібні мені книги я можу знайти в інтернеті, взяти на сьомому поверсі в університеті чи поїхати в бібліотеку Короленка (чи іншу бібліотеку в своєму селищі). «Що там можна взяти, крім художньої літератури на 10 днів чи старих підручників?» – говорить моя подруга. Я згодна із нею, бо сама так і не змогла знайти там потрібну мені інформацію щодо Харківської школи романтиків (аж дивно!), тим паче прочитати якусь наукову працю Юнга чи Фрейда (які є в інтернеті!). Знову ж, не було таких книг у бібліотеці, і я розчарувалася.

Ще одне розчарування мені принесла англійська мова, точніше її відсутність у розкладі на третьому курсі. Зараз я намагаюся пригадати те, що благополучно забула за рік, щоб скласти в кінці четвертого курсу іспит. Тому й досі не розумію, навіщо відмінили англійську у третьокурсників-філологів. Тоді б уже й іспит скасували...

На цьому я закінчу список проблем, які стосуються навчання. Вони дійсно нас цікавлять, не менш сильно, ніж питання комфорту. Інша справа, що поки ми студенти, не все можна говорити, не всі недоліки навчання можна озвучити.

А. МАСЛЮКОВА, четвертокурсниця.