Середа, листопада 22, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Відчути професію на смак

Студентська практика

Відчути професію на смак


ВІД РЕДАКЦІЇ: «Харківський університет» продовжує розповідати про студентські практики. Сьогодні завітаємо до Університетського ліцею. Там, в кабінеті історії, до свого уроку у 10 класі готується студент-п’ятикурсник Валерій БУДКО.

Як завжди заняття розпочинається з перевірки відсутніх. А їх в останній день перед канікулами чимало. Далі – перевірка виконання домашнього завдання. Учитель Валерій Олександрович атакує з усіх сторін. Чотирьом учням роздає тестові завдання, хтось іде до дошки розшифровувати дати та абревіатури, а хтось дає усну відповідь.

«Хто розповість про Брусиловський прорив?» Першим відповідати йде десятикласник Дмитро ГОЛОВ. До карти він виходить без указки-ручки, за що отримує зауваження вчителя. Відповідь невпевнена. За підказки з класу Валерій Олександрович обіцяє знижувати оцінки. «Суворий», – подумаю я. А учні в класі тягнуть руки.

І ось вчитель переходить до нової теми. Сьогодні 10 клас вивчатиме початок Української революції 1917 – 1921 років. Урок проходить у маленькому, але затишному класі. На стіні висить мультимедійна дошка. Це неабияк урізноманітнює навчальний процес. За допомогою дошки Валерій Олександрович демонструє дітям підготовлену ним презентацію. Ось на фото поч. ХХ ст. з’являється молодий чоловік. «А-ну, здогадаєтеся, хто це?» – звертається до класу вчитель. Клас зацікавлено роздивляється фото. І тільки за його підказкою, здогадується, що це молодий Володимир Ульянов (Ленін).

Мить – і мультимедійна техніка з проектора перетворюється на звичайну дошку. Валерій Олександрович записує на ній назви перших українських партій. Учитель наголошує дітям на необхідності конспектування. Уже після уроку Валерій розповість мені, як готувався до занять. План уроків готував сам. Користувався перевіреними книжками, рекомендованою літературою, звичайно ж, Інтернетом. Однак писав все своїми словами, аби школярам було легше зрозуміти та засвоїти матеріал.

Валерій дійсно просто та доступно подає інформацію. Це не звичайний монолог-лекція, а справжній діалог з учнями. Молодий вчитель ставить цікаві запитання, таким чином, змушуючи дітей замислитися та дати власну відповідь. Заняття добігає кінця. Традиційна домашня робота. Дзвінок. Гамір радісних десятикласників. Попереду ж канікули!
Це був останній урок на практиці і для п’ятикурсника Валерія. Керівник практики доц. О. П. МАРТЕМ’ЯНОВ та куратор на місці практики доц. С. Д. ЛИТОВЧЕНКО.

О. П. МАРТЕМ’ЯНОВ:

– Я задоволений роботою Валерія. Усе пройшло нормально. Звичайно, були маленькі огріхи, але у порівнянні з першим заняттям, сьогодні відчувається прогрес. Найголовніше – динаміка роботи, і вона відчутна. В університеті за партами дають прекрасні знання, і студентська практика – це корисний фрагмент навчальної роботи.

С. Д. ЛИТОВЧЕНКО:

– Валерій добре впорався із завданням, незважаючи на те, що історія України не є його профільною темою, адже він з кафедри історії стародавнього світу та середніх віків. Але студент сам обрав цей клас і цей період історії.

Після заняття підходжу за враженнями до Валерія. Тож якими видалися ці два місяця для практиканта?

– Я задоволений, що маю такий новий позитивний досвід. Сьогодні вже не так страшно, як здавалося минулоріч, коли ми просто були присутніми на уроках. Мій клас мені сподобався, їх було небагато, тому легко можна було контролювати. Діти всі вмотивовані, знають, чого хочуть, і тягнуться до знань. Тому поставив багато гарних оцінок і всього декілька двійок.

Валерій спробував професію на смак. Тепер він замислюється над своїм майбутнім. Можливо, дійсно стати вчителем? Але тепер вже не на два місяці.


Т. ВАСИЛЕЦЬ.