Середа, листопада 22, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Цитадель

Студентська практика

Цитадель
Херсонеський археологічний легіон університету

ВІД РЕДАКЦІЇ. Усталені традиції, сформовані багатьма поколіннями попередників, має кожен факультет. Однією з них є перша студентська практика в житті для першокурсників історичного факультету –  археологічна, що проходить впродовж кількох тижнів на різних археологічних об’єктах України. Власні традиції має також кожен окремий загін практикантів, одним із яких є згуртований студентський колектив Херсонеської археологічної експедиції Харківського університету «Цитадель».

Під спекотним небом Херсонеса

Щороку в липні –  на початку серпня Херсонеська археологічна експедиція Харківського університету «Цитадель» досліджує головний фортифікаційний об’єкт античного міста Херсонес –  так звану «цитадель» міста. Харків’яни мають давні традиції плідної співпраці із науковцями заповідника, адже харківські експедиції досліджують Херсонес вже понад 50 років. Університетські експедиції зберігають і розвивають традиції попередників, кожного року, попри всі складнощі, продовжуючи розкопки. Й знов улітку під палючим кримським сонцем, що його не витримують на пляжах навіть курортники, археологи працюють на розкопі, поволі вивідуючи у важкої кам’янистої херсонеської землі таємниці минулого.

Мозолі, піт і кров рухають науку

Ще запеклішим супротивником археологів є ґрунт херсонеського городища, який, немов жива істота, уперто пручається будь-якому втручанню. Він то підкидає під лопату археолога камінець чи навіть багатокілограмову кам’яну брилу, то стає раптом твердішим за метал чи запорошує очі й забиває подих, здіймаючи, у союзі з поривом вітру з морського узбережжя, хмару ядучого дрібного пилу, який настирливо проникає крізь найщільніший одяг і навіть шкіряне взуття.

Дуже повільно, через піт, мозолі, а часом і кров бойових ран археологів злежана земля зрештою поступається зусиллям експедиції. Все глибшим стає розкоп, все вище здіймається на морському узбережжі вибраний з нього ґрунт і камені, багатшими й різноманітнішми стають здобуті знахідки. Давні монети, фрагмент меча, уламок напису і, головне, незчисленна кількість черепків битої кераміки –  ось що забирає археолог у землі. Головним же трофеєм експедиції є інформація про минуле, у здобутті якої традиційні авторучку і записник в руках історика заступають для археолога зовсім інші, значно важчі й міцніші залізні інструменти.

Залізна хода легіону

Традиційним символом праці археолога є штикова лопата, однак для розкопок Херсонеса вона абсолютно непридатна. Головним робочим інструментом херсонеського землекопа є кирка –  велика і важка для розбивання злежаного ґрунту і кантування величезних каменів, маленька й зручна для ювелірної розчистки кладки стіни. Її зазвичай доручають найбільш досвідченим, бо один невдалий удар може легко зруйнувати важливий артефакт чи серйозно травмувати того, хто працює поруч.

Не менш важливою поряд з киркою є одноколісна тачка, яка дозволяє одній людині без значних зусиль перевозити майже стокілограмовий вантаж ґрунту або каменів на великі відстані. Однак найважчим інструментом роботи археолога є звичайний віник. Саме віником і спеціальними щітками здійснюють дослідники так звану зачистку перед фотофіксацією розкопу. Лише обізнаний фахівець знатиме, що за тяжка багатогодинна праця стоїть за одинокою чистенькою фотографією з археологічного звіту.

І знов копає легіон!

Щоранку, за 10-15 хвилин до шостої, кирки, віники, лопати вантажаться на тачки і загін рушає на бойове завдання до Цитаделі Херсонеса Таврійського. Залежно від стадії розкопок воно може бути різним: від прибирання шкідливої рослинності та розмітки площі майбутнього розкопу, чрез різні стадії зняття культурного шару до остаточної фотофіксації й консервації виявлених археологічних об’єктів. Інтенсивна й виснажлива робота на розкопі триває до 12-ї години дня. Після закінчення праці на розкопі більшість просякнутих потом і вкритих пилом археологів має нарешті змогу дістатися моря. Менше щастить тим, хто залишається для зачистки розкопу, фото- і креслярської фіксації, а також попередньої обробки знайдених артефактів, особливо кераміки. Часто вони затримуються на розкопі ще на півтори-дві години, а потім ще й повертаються сюди надвечір.

Згуртовані Цитаделлю

Спільна робота на розкопі й відпочинок після нього, напівпохідне життя на археологічній базі й виснажливі, але неймовірно цікаві походи у гірський Крим, поїздки до багатих на унікальні експонати севастопольских музеїв і славнозвісного Бахчисараю ще більше згуртовують загартованих важким розкопом археологів. Часом дивуєшся, звідки ще може взятися енергія у знесилених важкою працею студентів, однак жоден вечір і тим більше вихідний день не минає без якогось цікавого заходу –  від традиційних вечірних зборів з гітарою до ретельно продуманих заходів, таких, як квест по території городища на знання пам’ятників чи обов’язкова посвята у археологи.

За таких умов усього за кілька днів група малознайомих чи й зовсім незнайомих людей перетворюється на єдиний міцний згуртований організм експедиції, готовий до найскладніших випробувань. Міцним ядром, що відразу притягує до себе інших, стають ветерани, які працюють на «Цитаделі» багато років поспіль. Це досвідчений дослідник харків’янин Михайло Фомін, харизматичний гітарист і талановитий історик-ентузіаст Андрюс Мішріс з литовського Вільнюса, пошукач кафедри історії стародавнього світу та середніх віків, дослідниця повсякденного життя Херсонесу і незамінний організатор повсякденного життя археологічного загону Марія Пархоменко.

Вдало приєднуються до цього колективу нові члени експедиції. Надовго запам’ятовуються й пристрасно обговорюються практикантами вигадані для них завдання і конкурси, серед яких найцікавішим є квест –  пошук із завданням скласти з окремих літер і оригінально пояснити крилатий латиномовний вислів.

«Hic sunt leones»

Завдання відновлення й інтерпретації втраченого тексту додатково ускладнюється необхідністю зібрати усі літери, ретельно заховані на різних пам’ятках на території городища, що становить понад 42 гектари. Для цього доводиться застосовувати усі знання з історії Херсонеса, вміти користуватися картою і мати гострий зір. Зібрані практично одночасно обома командами за майже три години пошуку латинські літери довго не складаються у осмислену фразу, організаторам квесту доводиться давати додаткові підказки, але, зрештою (й так само майже одночасно), обидві команди впоруються із завданням.

На цьому, однак, справу ще не завершено –  вислів необхідно оригінально пояснити, що вимагає аж ніяк не менше розумових зусиль. Як вдається з’ясувати, висловом «Hic sunt leones» позначали на середньовічних мапах землі, що залишалися невідомими дослідникам. Там на першопроходців могли чигати будь-які несподіванки і небезпеки, символічним позначенням яких і були кровожерливі леви. Водночас і самі першовідкривачі terra incognita можуть бути названі хоробрими левами, що безстрашно йдуть вперед назустріч невідомому. Для Цитаделі ці символічні тлумачення набувають також цілком практичного виміру, адже саме на цій пам’ятці було знайдено мармурове скульптурне зображення лева, яке, ймовірно, прикрашало вхід до головної місцевої адміністративної споруди –  так званого переторія.

Вічний Херсонес

Термін роботи експедиції –  місяць чи трохи більше –  спливає швидко, мало не миттєво. Наприкінці літа херсонеський археологічний легіон залишає свою фортецю до наступного бойового походу. Місто помалу порожніє до наступного польового археологічного сезону, але найбільша оборонна вежа фортечних мурів міста –  так звана башта Зинона –  так само рвучко рине у небесну височинь над відкритою пронизливим морським вітрам зимною Цитаделлю.


Доц. А. ДОМАНОВСЬКИЙ,
кафедра історії стародавнього світу та середніх віків,
начальник Херсонеської археологічної експедиції «Цитадель»
Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.