З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).
Інна Генадіївна ДАВИДЮК – четвертокурсниця групи ЮП-41 юридичного факультету, майбутній захисник прав людини. Цього літа вона проходила практику в слідчому відділі Київського РВ ГУМВС України в Харківській області. Погодьтеся, це мало налагоджує на романтичний елемент. Переважають неприємні ситуації. Відповідальний за практику – Олександр Миколайович Храмцов, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін. Керівник практики, слідчий СВ Київського РВ ГУМВСУ в Харківській області старший лейтенант міліції А. В. Соколова:
– Інна прийшла до нас така оптимістично налаштована, з гарним настроєм, виникло таке враження, що дівчина ще не до кінця зрозуміла, куди потрапила. Я думала, що вона ще така наївна. Але перше враження завжди помилкове. Далі при виконанні завдань, при допиті підозрюваних, очній ставці студентка виявилася дівчиною зі сталевими нервами, міцною витримкою, впевненістю в собі. Я намагалася передати дівчині певний свій досвід, але бувають різні життєві ситуації, різні злочини, обставини, при яких на одні закони посилатися не будеш, а треба мати ще й високі моральні якості. Мені здається, що Інні все вдасться.
…Перший день практики пройшов спокійно. Усе розпочалось зі знайомства з начальником слідчого відділу Є. Д. Маслієм. Потім з Інною була проведена співбесіда заступником начальника слідчого відділення капітаном міліції М. Ю. Шевченко, котрий ознайомив з розпорядком роботи, провів інструктаж з необхідності дотримуватися таємності слідства, складання індивідуального плану, який затвердив керівник практики. А потім пішла безпосередньо слідча діяльність студентки на практиці. Інна разом із слідчим брала участь в таких слідчих діях як: допит свідків і потерпілих, допит підозрюваних, призначенні експертизи, проведення очної ставки, проведення відтворення обстановки та обставин події, огляді місця події – трупу. …Одна бабуся померла, родичі її швидко поховали, а через рік слідчий вирішив порушити кримінальну справу, бо з’ясувалися нові обставини справи (у померлої було зламане ребро, ніс. Була версія про вбивство). Довелося робити ексгумацію трупа – жахливу процедуру не для слабких нервів. Виявилося, що бабуся страждала від нападу епілепсії, тому під час цього вона упала, отримала такі травми й померла.
А от допити свідків, потерпілих, підозрюваних Інна згадує з посмішкою і розповідає багато кумедних епізодів:
– Був випадок: запросили свідка пограбування магазину одягу, жіночку 45-ти років. Вона була така комунікабельна, що Інна не встигала ставити їй питання. Не лише дізналася про деталі пограбування, а й про її родичів все на світі. Ще була така справа: студент через агентство хотів зняти квартиру, заплатив 1000 гривень авансу. А потім – ні квартири, ні грошей.
А який же висновок зробила Інна після проходження місячної практики?
– Загалом, моє враження від проходження практики позитивне, мені сподобалося застосовувати набуті в університеті теоретичні знання на практиці. Робота слідчого потребує високої кваліфікації юриста, його високих моральних якостей, які необхідні для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи. На мій погляд, практика в слідчому відділі найскладніша. Це випробування на стійку психіку та сталеві нерви.
О. БОБРИК, наш спецкор.