Вівторок, березня 19, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Де стають геологами

 

Студентська практика

Де стають геологами

ВІД РЕДАКЦІЇ. Улітку майбутні геологи з групи ГЗ-31старанно вивчали таємниці Землі. На літній навчальній практиці вони досліджували геологічну будову земної поверхні поблизу села Кам’янка Ізюмського району.  Що вони там знайшли, дізнавалася наш кореспондент Аліна КАЛІНІНА.

Чи багато ви знаєте місць на землі, до яких би вам хотілося повертатися знов і знов? Щоб серце щемило, калатало, мов скажене, лише від однієї згадки про ту місцину? Якщо задати це питання студентам-геологам ІІІ-V курсів, то всі, як один, скажуть, що вони із задоволенням повернулися б у затишні вагончики під Кам’янкою, знов спустилися на її поля та в її яри, взяли б у руки геологічного молотка, щоб вкотре прочитати історію Землі в гірських породах, мінералах і скам’янілостях… Це практика, якої не забути ніколи, стверджують вони. На кафедрі геології на мене чекають студенти, для яких після цьогорічної літньої практики слово «Кам’янка» –  не просто назва місцевості, а один великий і приємний спогад. Тут, у Кам’янці, яку в 1848 році досліджував шотландський геолог Родерік Мурчісон,  виходять на поверхню стародавні гірські породи та мінерали, а другокурсники проходять літню практику на базі лабораторії геолого-розвідувальної справи та геофізики кафедри геології.

Завідувач кафедри геології і один із керівників практики  Едуард Станіславович ТХОРЖЕВСЬКИЙ розповідає, що Харківський університет –  єдиний навчальний заклад, який володіє такою лабораторією. База має добре технічне забезпечення (самоходні бурові агрегати, автомашини, трактори, невелику майстерню, геологічний музей, де розміщується одна з кращих геологічних колекцій України, зібрана протягом багатьох років кандидатами наук ХДУ В. Г. Космачовим і М. В. Космачовою. «Ізюм вже декілька років поспіль намагається забрати у нас музей, –  розповідає Едуард Станіславович, –  але ми не віддаємо! Бо воно ж наше…»

Під час практики студенти та викладачі живуть в обладнаних вагончиках. У таборі провели електрику, облаштували польову кухню, їдальню, санвузли, місця для занять. Більшу частину дня практиканти проводять у полі, досліджуючи геологічні розрізи, складаючи карти. У вільний час до послуг студентів спортмайданчик, тенісний стіл, товариські матчі з футболістами з села.

…У кабінеті завідувача мене звідусіль оточують мінерали, гірські породи, карти, багато книг. Едуард Станіславович сидить за великим столом, який належав ще його вчителю, засновнику Харківської палеонтологічної школи, професору В. П. Макридіну, і, показуючи мені фотографії з літньої практики 2012 р., проживає той час знову: «Кожен рік літня практика під Кам’янкою різна. Навчальна робоча програма, звичайно незмінна, але міняється атмосфера. Був рік, коли серед практикантів було багато рибалок. Вони самі вставали о четвертій ранку, викладачам навіть не доводилось їх будити. Цього разу були 3 або 4 гітари, молодь, яка співала. Тому кожного вечора ми сиділи біля вогнища…»

Практика почалася з того, що всі студенти прослухали у музеї вступну лекцію. Після вони вивчали маршрути з керівниками практики (В. Г. Космачовим, А. В. Матвєєвим, В. В. Суховим, Л. І. Смисловою, О. С. Борзяк, С. В. Горяйновим та Е. С. Тхоржевським). Далі –  самостійна робота і можливість відчути себе справжніми хранителями земних скарбів. Упродовж майже двох місяців студенти складали карти і геологічні колекції, які є невід’ємними частинами звіту про практику. Наприкінці –  захист здобутих знань і вмінь.

Олена Тунік, староста групи ГЗ-31 (адже ще до проходження практики студентів офіційно перевели на ІІІ курс) від літньої практики в захваті: «Мені здається, що це одна з кращих практик, яку тільки можна уявити… Звичайно, я не вперше відчула себе геологом, але вже вкотре впевнилася: обрала правильний факультет і правильну спеціальність!»

Цікавою виявилася для мене інформація про те, що кожного року на практику «в гості» приїжджають випускники. «Хоча розташування нашого табору не дуже зручне, далеко від Харкова, не найкращі дороги, випускники щоразу сюди повертаються хоча б на декілька днів. Ось, наприклад, регулярно приїздять Руслан Шелковий, Данила Бравков з товаришами, –  з  теплом у голосі пригадує Едуард Станіславович. –  Проїжджав повз і не зміг нас не відвідати випускник 2002 року А. Верповський. Багато випускників навіть беруть із собою дітей». Про що це свідчить, ви можете зрозуміти і без моєї допомоги…

Моя розповідь про літню практику геологів була б неповною, якби я не сказала хоча б декількох речень про Павла Володимировича Головаша, начальника практичної лабораторії. Але ті слова скажу не я, а Роман Тертишний з ГЗ-31: «Наша база практики дуже зручна, а її начальник –  чудова людина! Нам вчасно привозили воду й дрова, ми мали світло, а до моменту нашого приїзду усе в таборі було встановлене й готове до експлуатації. Велике спасибі за це Павлу Володимировичу! Сподобалася робота викладачів та бурових майстрів…»

На жаль, сьогодні професія геолога не є такою популярною, як раніше. Держава не приділяє уваги розвитку геологічних наук, не фінансує їх належним чином, хоча людей з такою професією потребує. Усе, що викладачі кафедри геології можуть надати своїм вихованцям, вони заробили своєю важкою та наполегливою працею на науковій ниві. Студенти це розуміють і віддячують щирим захопленням професією, практичними заняттями.