Субота, листопада 18, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Чи пересікалася Ваша доля із найкращою в світі газетою?

Нам — 195!

Чи пересікалася Ваша доля із найкращою в світі газетою?

ВІД РЕДАКЦІЇ. Таке запитання кожного року ставлять нашим читачам власні кореспонденти газети «Харківський університет». І отримують дуже цікаві відповіді. Якщо пересікалася, то коли і як? Що запам'яталося із останніх матеріалів на шпальтах газети? Що бажали б побачити у наступних номерах?

Проф. В. М. САВЧЕНКО, декан медичного факультету:

— З газетою мав нагоду спілкуватись неодноразово. Про мою діяльність вийшло чимало матеріалів. Я подавав до редакції свої матеріали, всі були опубліковані окрім статті «Шкода від паління», й дотепер не знаю, чому саме її не надрукували. Стаття, на мій погляд, актуальна, пізнавальна, містить історичні довідки. Без перебільшення скажу, що читаю університетську газету від початку до кінця. Беру одразу кілька примірників, приношу додому — з газетою вже знайомі сім’я та друзі. Як декан цікавлюсь рубрикою «А у Вас який декан?». Сподобався матеріал про декана геолого-географічного факультету проф. В. А. Пересадько.

Т. О. ВАЛІЙОВА, старший викладач української мови кафедри українознавства філософського факультету:

— В газеті писали про мою викладацьку діяльність. Пам’ятаю матеріал про мене як вчителя російської мови в університетському ліцеї. Потім вийшов доробок, де розглядалась робота викладача української мови. В газеті була опублікована стаття про нашу сім’ю, бо мій чоловік також працює в університеті; у матеріалі, присвяченому річниці Великої вітчизняної війни, часто фігурувало моє ім’я. Неодноразово пересікались наші долі. Із 1974 року з задоволенням читаю нашу газету, особливо подобається рубрика "ЛЮДИ. ПОДІЇ. СТОЛІТТЯ". З головним редактором Оленою Олександрівною я знайома ще зі студентської парти. Вона зробила газету повною, універсальною. Газета — класична, й такою повинна залишатись.

Доц. Т. В. СЕВАСТЬЯНОВА, заступник декана по роботі з іноземними громадянами:

— Долі не пересікались та нашу газету читаю постійно. Подобається тематика видання, наповненність. Неможливо не звернути увагу на матеріали про кафедри університету, чекаю на новий номер, щоб дізнатись про життя викладачів та студентів. Рубрика «Рейтинг кафедр» найцікавіша для мене. Хотілося б знати трішки детальніше про випускників: хто? що? де? Можна організувати рубрику «НАШІ ДІТИ», яку наповнювати статтями про життя наших випускників, їх успіхи й труднощі. (ВІД РЕДАКЦІЇ. Така рубрика існує)

С. О. ГУР'ЄВА, старший інспектор:

— Героїнею статті я не була, а от газету із задоволенням читаю. Газеті вдалось стати універсальною, тому що її читає весь університет — від першокурсника до професора. Читаю, чесно кажучи, — все. Особливо рубрики «Постать», «Ювіляри», «Захисти». Матеріали інформаційні, пізнавальні, автори роблять акцент на головних речах. Газету з впевненістю можна назвати класичною. Можливо додати трішки більше матеріалів про іноземних студентів.

Олександр ТРЕТЯК, п'ятикурсник медичного факультету:

— Я цікавлюсь життям нашого університету, газету читаю завжди, кожен номер. Подобаються матеріали про деканів факультетів, про студентів, що досягли певної мети: захистили дисертацію тощо. Сподобалася стаття «Ось вона — справжня», спецкор торкнувся актуальної теми, підняв важливу проблему молодих сімей. Газета гідна звання загальноуніверситетської. Все, що мені хотілось бачити на її сторінках — я вже бачу двічі на місяць.

Проф. Н. О. ВОДОЛАЗЬКА., кафедра фізичної хімії:

— Восени 2011 року в газеті «Харківський університет» був надрукований матеріал, присвячений захисту моєї докторської дисертації на тему «Кислотність і сольватація в організованих речовинах: диференціюючи дія наночастинок у ліофільних дисперсіях». Приємно, що твій внесок у науку зафіксували на сторінках газети, та ще в кольоровому номері і з фотографією. Коли номер вийшов, я взяла дуже багато примірників, щоб подарувати своїм близьким і родичам на пам'ять, і це, звичайно, дуже приємно!

Олександр ЛИПЕЙКО, випускник хімічного факультету:

— Звичайно, нашу університетську газету я читаю. Одного разу пощастило через газету, у вигляді коментаря, попросити про зниження ціни за ксерокопію. Як це не дивно, але «Харківський університет» постійно читають мої батьки. Вони закінчили наш історичний факультет, але їм і досі цікаво дізнаватися про життя університету. Тому я завжди до дому приношу свіженький примірник газети.

В. А. КОСЕНКО, старший лаборант:

— Подобається газета «Харківський університет», читаю її регулярно. Бо так цікаво дізнаватися щось нове про життя своїх колег та і, взагалі, всіх студентів.

Ірина КОКАРЄВА, Євгенія ТЮХТІНА, випускниці відділення журналістики.