Четвер, серпня 24, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Сьогодні в номері

 

Випускник-2012

 

 

Обрав професію вчителя


Випускник історичного Євгеній ЗАХАРЧЕНКО з листопада 2011 працює вчителем історії в Харківській гімназії № 46 ім. М. Ломоносова. На вчительській ниві відмінник навчання, старанний зацікавлений студент уже встиг здобути кілька перемог, звісно, разом зі своїми учнями.

- Євгене, розкажи про свою роботу в школі?

- У цій школі я проходив восени практику, а потім мені запропонували залишитися, я погодився, тепер викладаю історію в 11-х класах. Діти вже дорослі, зацікавлені, вони готуються стати студентами. Інколи важко налагодити дисципліну, але я намагаюся вмотивовувати їх, знаходити щось цікаве. Займаюся підготовкою учнів для участі в МАН та Турнірі юних істориків. Я сам маю такий  досвід, тому розумію специфіку. Робота дала свої результати: мої учні посіли два третіх місця на обласному конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт МАН, а одинадцятикласниця Світлана Проценко виборола перше місце на обласному конкурсі МАН з релігієзнавства, а потім представляла свою роботу на Всеукраїнському конкурсі, де її оцінили на перше місце.

- Чи не важко поєднувати навчання та роботу в школі?

- Робота в школі відбирає дуже багато часу, але я навчився все це вправно поєднувати. Зараз закінчую роботу над дипломом «Родина парафіяльного священика Харківської єпархії ХІХ – поч. ХХ століття», науковий керівник == доц. Л. Ю. Посохова. Я взяв участь у Краєзнавчій конференції, що проходила на історичному факультеті нашого університету.

- Євгене, чи плануєте ви все своє життя пов’язати зі школою?

- Чудово, коли вдається у житті поєднати роботу зі своїм покликанням, здається, це про мене.

 

Лідер - усюди лідер!


П'ятикурсниця фізичного факультету Тетяна РОХМАНОВА повністю підтверджує ці слова: на її рахунку - відмінне навчання протягом п'ятьох років, старостатство не один рік, отримання іменної стипендії М. П. Барабашова та стипендії конкурсної програми Віктора Пінчука «Завтра.ua», участь у програмі для лідерів «Навчальні візити до Польщі» та волонтерських проектах міжнародної волонтерської організації «СВІТ-Україна».

Тетяні вистачає часу і на наукову діяльність: вона була учасницею 10-тої Міжнародної міждисциплінарної науково-практичної школи-конференції «Сучасні проблеми науки та освіти» (Севастополь, 2010), XІ Регіональної наукової студентської конференції «Актуальні проблеми фізики та їх інформаційне забезпечення» (Харків, 2011), студентської наукової конференції фізичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (Харків, 2011).

 

Тетяна: «Я фізик не в першому поколінні, тому маю у співавторстві з батьком публікацію у «Віснику ХНУ» (№ 915, серія «Фізика»). У травні братиму участь у Міжнародній конференції молодих вчених у ФТІНТі з доповіддю «Transmission and Reflection of Waves in Vacuum Waveguide with Layered Superconductor». Також готується до публікації стаття в журналі «Фізика низьких температур» у співавторстві з моїм науковим керівником В. О. Ямпольським, членом-кореспондентом НАН України «Трансформація поляризації терагерцових хвиль при їх відбитті та проходженні крізь шаруватий надпровідник скінченних розмірів». Попереду успішний захист диплому, який є однойменним зі статтею до журналу «Фізика низьких температур». Адже у планах Тетяни - вступ до аспірантури й продовження наукової діяльності.

 

Генетична схильність


П’ятикурсниця біологічного Вікторія БУРКОВА - відмінниця навчання, студентський декан, старанна та зацікавлена студентка, а до того ж, вона весела та гарна дівчина, яка мріє досліджувати проблеми генетичних схильностей людини.

- Вікторіє, над якою темою диплома ви працюєте?

- Тема моєї роботи: «Генетична схильність до гіпертонічної хвороби у мешканців міста Харкова», мій керівник - доц. О. М. Утєвська.

- Де плануєте себе реалізовувати після закінчення навчання?

- Зараз я працюю у Медичному центрі «Здоров’я», планую попрацювати там ще рік, набратися досвіду, набрати багато матеріалу для досліджень, а потім вже подаватися до аспірантури, щоб присвятити своє життя науці.

- Хто сприяв тому, щоб ви обрали для себе науковий шлях?

- У першу чергу, це науковий керівник доц. О. М. УТЄВСЬКА, до якої можна звертатися з будь-якими питаннями, навіть не пов’язаними з навчанням та наукою. Також проф. Л. О. АТРАМЕНТОВА, яка знайомила нас із основою наукової діяльності == методикою проведення досліджень. Це викладачі О. В. ТАГЛІНА, Н. Є. ВОЛКОВА і декан факультету проф. Л. І. ВОРОБЙОВА, яка для мене є прикладом керівника факультету.

 

 

З професією не помилилась


Своє навчання на юридичному факультеті завершує Ірина СЕРГІЄНКОВА. «Велика розумниця! - говорить про дівчину заступник декана з навчальної роботи Людмила Вікторівна Кулачок-Тітова. - Не дивлячись на труднощі зі здоров’ям, вона відмінно навчається і прямує до своєї мети!»

Ірина  Сергієнкова - один з найкращих магістрів юридичного факультету. Спілкування з нею виявилося одним задоволенням.

- Іро, які спогади про університет  для тебе найприємніші?

- Моя участь у гуртку приватного права, де ми готували наукові доповіді на актуальні теми в області громадянського права. В подальшому саме гурток відіграв важливу роль під час вибору кафедри й теми для дипломної роботи «Футбольні (трансферні) контракти: цивільно-правовий аспект». Мій науковий керівник == завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін Ірина Валентинівна Венедіктова.

- Правильно обрала професію?

- Навчання одночасно видавалось і важким, і легким. На першому курсі виникали проблеми з вивченням спеціалізованих дисциплін. Але з вибором професії не помилилась. Подолання перешкод робить отриманий результат більш цінним.

- Чи допоміг тобі університет наблизитись до своєї мрії?

- Головне, що він дав мені знання, які я як юрист буду використовувати для того, щоб приносити користь людям, що потребують юридичної допомоги. Університет допоміг мені стати більш цілеспрямованою і впевненою у своїх силах. Також я зрозуміла: якщо докласти достатньо зусиль, то можна досягти всього, про що мрієш!

 

20 наукових публікацій…

П’ятикурсниця соціологічного факультету Олександра ДЕЙНЕКО не гаяла часу за студентською лавою. Про це вам скажуть не лише викладачі, а й численні досягнення дівчини: брала участь у проекті «Active citizens», у рамках якого їздила до Лондона, та нещодавно повернулась із подорожі до Польщі, де  була з проектом «Study tours to Poland», двічі перемагала у Всеукраїнській олімпіаді з соціології, має більше 20 наукових публікацій…

 

Як же їй це вдалося? Олександра запевняє: «Мене захоплювали наукова робота, участь у конкурсах та олімпіадах. Коли я навчалась у школі, багато обласних олімпіад проходило саме в університеті. Пам’ятаю, що завдання були дуже складними. І я думала: Боже, тут навчаються такі розумні люди. Висловлюю вдячність Олександру Сергійовичу ГОЛІКОВУ, старшому  викладачеві, кандидатові соціологічних наук, Людмилі Георгіївні СОКУРЯНСЬКІЙ, керівнику мого диплому «Соціально-професійні плани сучасного українського студентства в контексті ризик-стратегій». За знання, за турботу, за те, що вони є в моєму житті».

 

У житті дівчина керується правилами:  якщо робиш, то роби це якнайкраще; перемога потребує старання та зразковості; чини з людьми так, як хочеш, щоб чинили з тобою.

 

Відданий медицині


Моя розмова з Василем КРЕМЕНЬ, магістром медичного факультету, виявилася набагато глибшою, аніж очікувалося. І причина того - мій співрозмовник, серйозний парубок із рідкісними нині радянськими життєвими переконаннями. «Мене б на 20-30 років назад...» - замрійливо говорить Василь.
В. КРЕМЕНЬ:

- Я фанатик медицини. У цю сферу йдуть ті, хто любить медицину, хто розуміє проблеми людини і мріє допомагати їй. На першому курсі одразу захопила анатомія.

Після перших успішно складених контрольних, старанного першокурсника помітили на факультеті і запропонували роботу. П’ять років Василь працював лаборантом кафедри загальної та клінічної патології. У його обов’язки входило видавати препарати для лабораторних робіт. Справжній альтруїст, Василь допомагав молодшим курсам: до нього приходили на консультації, а він доступно пояснював складні теми, допомагав розібратися із домашніми завданнями.

В. КРЕМЕНЬ:

- Хотілося допомогти. Це захоплює, коли тебе запитують, коли бачиш розуміння в очах студентів. Мені подобалося вчити їх. Можливо, у майбутньому вдасться поєднувати професійну практику лікаря та викладання.

Він пригадує свою практику в Харківській лікарні швидкої допомоги №4. Великий потік пацієнтів, різні випадки, асистування досвідченому лікарю...  Часу на довготривалі роздуми не має, потрібно діяти, рятувати людині життя.

В. КРЕМЕНЬ:

- Мене цікавить хірургія. Я прийшов у медицину, аби стати нормальним лікарем, до якого б зверталися люди. Після навчання в університеті інтернатуру проходитиму у ЦРЛ м. Валки. 
Василь Кремень - унікум, людина з вражаючою душевною рівновагою та рідкісними моральними переконаннями. Він бачить мету і йде до неї не поспішаючи. Молодий медик пишається, що його батьки - лікарі, але не ховається за їхніми спинами. Переконаний, у першу чергу, ти сам повинен стати особистістю.

 

Географічний центр Європи


Коли Вікторія ГРИЦЮТА вперше прийшла до університету на день відкритих дверей, у вестибюлі дорогу їй перебігла чорна кішка. Зараз Віка сміється, розповідаючи про того кота. Сьогодні вона одна із кращих випускниць геолого-географічного факультету...

 

Ґрунтовні, універсальні знання, червоний диплом - це ще не все, що залишиться у Вікторії на згадку про Харківський університет. Є ще спогади, чи не найдорожчі у житті. Геологічні практики в Карпатах, під Ізюмом. Намети, вогнища, пісні... Студентське життя. Справжнє...

Труднощі з філософією, українською й англійською мовами, математикою й легкість у вивченні дисциплін за спеціальністю сьогодні Віта пригадує с посмішкою. Спогади складаються у роман буття. Попереду захист дипломної роботи, написаної під керівництвом професора Анатолія Йоновича Лур’є, отримання диплому, пошук роботи, а, можливо, й продовження навчання в аспірантурі.

Вікторія: «У мене була давня мрія потрапити в географічний центр Європи, і завдяки університету й університетській практиці вона здійснилась!»

 

Сумуватиму за групою!

Костянтин ДРАЧ - відмінник і справжня гордість механіко-математичного факультету: брав участь у Всеукраїнській студентській олімпіаді з математики на другому і третьому курсах, у змаганні «Золотий Байт», що проводиться Академією «Шаг» на третьому й четвертому курсах, олімпіадах із механіки, а останні два роки Костя є незмінним учасником Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт. З конкурсами виходить особливо добре: у 2011 році він посів перше місце (м. Вінниця), а в поточному році == друге (м. Івано-Франківськ). Сам хлопець зізнається, що такий успіх пов'язаний з тим, що йому це більше подобається, ніж олімпіади.

 

Костянтин займається римановою геометрією і пише дипломну роботу «Екстремальні оцінки для гіперповерхонь обмеженої знизу нормальної кривини» під керівництвом члена-кореспондента НАН України проф. О. А. Борисенка. Має спільно зі своїм науковим керівником публікацію в Доповідях НАН України.

 

Костянтин: «Головне, за чим я сумуватиму, - це моя улюблена група, де кожен == мені близька людина, про них я завжди думаю і переживаю. Ще сумуватиму за безтурботністю студентства. Величезне спасибі Олександрові Андрійовичу Борисенку за постійну підтримку, допомогу у справді складних ситуаціях, за неординарні ідеї та особливий погляд на світ! Він справжній геометр з геометричним поглядом на світ. У цьому хочеться бути схожим на свого метра. Спасибі  Володимиру Михайловичу Кадецю за показаний ідеал викладання і читання лекцій! До цього дійсно слід прагнути. А ще є викладачі, яким також хочеться сказати спасибі - за те, що показали, якими не треба бути і навчили боротися за свої інтереси та відстоювати власні погляди».

 

Особистості з великої літери!


Оксана СЕРДЮК закінчує факультет іноземних мов. Вона з дитинства любить англійську, а зараз вивчає ще й французьку. Саме ці дисципліни є улюбленими серед вивчених в стінах університету, що за п’ять років став частиною життя.

 

«Навчання  перевершило усі мої сподівання! Я хотіла поліпшити знання мови, а потрапила в окремий творчий світ, де студенти можуть розвиватись і перетворюватись на особистостей з великої літери!» - ділиться враженнями Оксана.

Перемога на V Університетському конкурсі студентських наукових робіт та Університеському конкурсі педагогічної майстерності - лише частина її досягнень, які стали можливими, як зазначає дівчина, з допомогою декана Валентини Григорівни Пасинок та багатьох інших викладачів факультету.

 

«Я завжди мріяла вчитись за кордоном. Доля подарувала мені таку можливість. Я отримувала знання в Кембриджі та Парижі», -  розповідає дівчина.

Бернард Шоу казав: «Немає нічого серйознішого, ніж глибокий гумор». У відповідь на цю фразу Оксана зі своїм науковим керівником Вікторією Опанасівною САМОХІНОЮ готують ціле наукове дослідження, а точніше - дипломну роботу на тему «Лінгвоситуативна інконгруентність як засіб створення комічного в тексті англійської комедії».

А ще - Оксанка гарно співає! Свої голосом вона підкорила суддів багатьох конкурсів і завойовувала призові місця на Всеукраїнському конкурсі та на Міжнародному конкурсі в Словаччині.

 

Не гаяти часу

Студентське життя випускниці екологічного факультету Інни БОДАК добігає кінця. Через два місяці воно залишиться позаду. З якими досягненнями Інна виходить за поріг рідного Каразінського?

 


Відмінниця в навчанні. Отримує червоний диплом, успішно захистивши свою магістерську дипломну роботу «Порівняльна оцінка якості питної води джерел централізованого та децентралізованого водопостачання», написану під керівництвом кандидата географічних наук, професора Алли Наумівни Некос. Випускниця не раз випробовувала свої сили в студентській науці, і підтвердженням цьому є близько 10 наукових публікацій.

 


Інна: «Думок з приводу майбутнього дуже багато, адже з дипломом Харківського університету для мене відкривається безліч перспектив. Хочеться самоствердитись як спеціаліст і, звичайно ж, реалізувати на практиці знання, отримані у цих стінах. Головне - не помилитись з вибором, знайти своє місце в суспільстві. Університет дав мені путівку в нове життя!»

 

 

Іще б ще повчитися...


Аліна КОСТЕНКО - цьогорічна випускниця факультету МЕВ і ТБ, відмінниця навчання, відповідальна староста, активістка факультету, а ще - молода дружина.

-   Аліно, що найцінніше отримала за ці п’ять років?

-    Передусім, велику базу знань. Викладачі у нас на факультеті просто чудові: Г. САЛАХ, проф. І. Ю. МАТЮШЕНКО, Л. І. ГРИГОРОВА=БЕРЕНДА, наш куратор, А. П. ГОЛІКОВ, мій науковий керівник, Н. А. КАЗАКОВА, В. В. РЄЗНІКОВ. Я всім їм дуже вдячна.

-    Які плани щодо професійної діяльності?

-    Хочу проявити себе у сфері міжнародних економічних відносин. Сьогодні я проходжу переддипломну практику в Україно-німецькому академічному центрі при нашому університеті. Пишу магістерську роботу на тему «Україна на світовому ринку сільськогосподарської продукції в контексті глобальної продовольчої проблеми». Цікавить викладацька діяльність, тому плануватиму вступати до аспірантури.

-    Сумуватимеш за студентським життям?

-    Звичайно! Хотілося б ще повчитися. Адже наша група УО-51 дуже дружня та весела.

 

Мріє викладати філософію

Саме так бачить своє подальше життя Дарина РИЖКОВА, студентка п'ятого курсу філософського факультету. І всі задатки для цього у неї є: навчається на «відмінно», обіймає посаду старости групи ОФМ-51, знаходить час для занять наукою. Сфера наукових інтересів випускниці лежить на стику філософської антропології та соціальної філософії: положення людини, суб'єкта як Іншого в сучасному суспільстві. Спочатку  займалася темою Двійників, а потім відбувся зсув та розширення інтересів. Має на даний момент одну статтю за Двійниками, двічі брала участь у конференціях «Харківські філософські читання» і опублікувала тези до них. Дипломну роботу «Проблема Іншого як Двійника, Чужинця і Мандрівника в просторі сучасного Міста» Дарина писала під керівництвом проф. І. В. Карпенка. Після закінчення університету вступатиме до аспірантури. Мріє знайти викладацьку роботу.

«За університетом я сумуватиму:  за цікавими лекціями,  за своїми одногрупниками,  за спілкуванням поза аудиторіями - наші викладачі і студенти завжди готові підтримати цікаву і вдумливу розмову навіть за чашкою чаю в їдальні.

Велике спасибі нашим викладачам. Вони професіонали своєї справи, своєї теми і мають видатний викладацький талант: І. В. Карпенко, М. Є. Шильман, В. В. Прокопенко, Н. В. Загурська, Н. В. Попова, О. М. Перепелиця, Н. А. Бусова. Моя незмінна подяка професору О. М. Кривулі. Вічна йому пам'ять!.. Він встиг навчити нас не тільки своїм предметам, а й життєвій мудрості...»

 

Маю грандіозні плани


До редакції університетської газети випускник радіофізичного факультету Роман ІВАХТІН зайшов із прекрасною трояндою в руці - вибачився за деяке запізнення на призначене побачення із кореспондентом. Вибачте - часто не встигає, бо стільки в кінці студентства навалилося. Завершує дипломну роботу «Характеристики розсіювання та випромінювання резонансної хвилевидно-щілинної антени з частковим діелектричним заповненням» під керівництвом доцента кафедри прикладної електродинаміки А. Ф. Ляховського. Продовжує керувати  культурно-масовою діяльністю радіофізичного (Роман робить це з першого курсу). На його рахунку підготовка не одного конкурсу «Альма Матер», Днів радіофізичного факультету, конкурсів «Міс університет» та ще багато чого. Сьогодні Роман - член Студентської навчальної ради радіофізичного, очолює  там комісію з культурно-масової роботи.


А ще - допомагає викладачеві фізкультури Ю. М. Петренкові  тренувати команду першокурсників радіофізичного. Цього року завоювали Кубок імені Овдунова. І два роки поспіль команда посідала перше місце. У Романа - грандіозні плани: «Відпрацюю три роки за спеціальністю, а потім мрію відкрити власну справу. І справжня сімёя попереду...»  Чи сумуватиме за Каразінським? «Аякже! За друзями. За активним студентським життям. А ще за улюбленими викладачами. Я хочу подякувати деканові факультету проф. С. М. Шульзі за школу життя, його заступнику з виховної роботи О. М. Думіну за виховання мене як освіченої і культурної людини, А. М. Цимбалу за підтримку в навчанні, голові профкому С. С. Махновському за показ шляху до ненудного життя, доценту кафедри прикладної електродинаміки В. І. Холодову за безцінний досвід і корисні поради, а також усім тим, хто був зі мною протягом навчання».

 

Особистий вибір


Дмитро ВАЛЕНТЕЄНКО, магістр факультету комп’ютерних наук, ще у школі  цікавився гуманітарними предметами, навіть посів третє місце у Харківській області на конкурсі-захисті Малої академії наук  у галузі літератури. Але це ніколи не заважало йому захоплюватись механікою та фізикою.

...Комп’ютер з’явився у хлопця десь у 5-6-му класі. Його відразу «потягнуло» не бити рекорди в іграх, а створювати власні програми. Це прагнення відбилося на долі Дмитра під час вибору майбутньої професії. Так він опинився тут, на кафедрі електроніки й управляючих систем, де зараз працює над дипломом «Система автоматизованого контролю і доступу на основі інтелектуальних сенсорів» і готується до конференції «Комп’ютерне моделювання у наукомістких технологіях».

«Університет дав мені багато. Не дарма я практично ночував під дверима приймальної комісії. Університетська система освіти навчила мене самовдосконалюватись, спорт і змагання у складі збірної волейбольної команди факультету - ставити ціль і досягати її. Тут я знайшов багато друзів», - каже Дмитро.

Та чи правильний вибір він зробив, вирішивши отримати освіту у сфері комп’ютерних наук? Чи зможе реалізуватись? Яке майбутнє чекає на випускника?

- Сьогодні програмісти потрібні всюди, - упевнений хлопець. - Та я не прагну поїхати працювати за кордон. На мій погляд, краще залишатись у своїй державі, розвивати її. Робота знайдеться й тут.

 

Психологія допомагає жити

Так вважає п’ятикурсник факультету психології Євгеній ДЕГТЯР. Навчання в університеті змусило його по-іншому подивитись на людей, сам процес спілкування, усвідомити важливість етики в житті та стосунках.

«Зв’язок базових цінностей із суб’єктивним благополуччям особистості» - так звучить тема його дипломної роботи. Зараз студент готується до її захисту під керівництвом Ірини Володимирівни КРЯЖ.

Для Євгенія психолог - це престижна професія майбутнього, а сама психологія - спосіб краще зрозуміти життя і допомогти комусь відшукати правильне рішення. «Результат мого спілкування з колегами, друзями залежить на 90 відсотків від здобутих в університеті знань. Кожна сучасна людина просто зобов’язана ознайомитись з основами психології, щоб стати успішною», - упевнений хлопець. Не випадково при вступі він обрав саме Каразінський університет.

Євгеній обіймає посаду студентського декана факультету та входить до вченої ради, займається плаванням, футболом та гольфом. Хлопець стверджує, що гольф - це не тільки спортивна підготовка, а й розумове тренування. Коли ж ще не пробувати себе в новому, як не у часи студентства - найбезтурботніші та найвеселіші?

- Яку роль у твоєму професійному зростанні відіграли викладачі?

- Я вдячний усім своїм наставникам! Вони вчили не лише професії, а й громадянськості.

- Відкрий секрет вдалого спілкування - прошу.

- Таких секретів існує багато, найголовніший - навчитися не тільки слухати, а й чути співрозмовника.



З випускниками розмовляли Т. ВАСИЛЕЦЬ, А. КАЛІНІНА, А. КУТАС, А. ЧАЛА, С. ШКУРАЙ.