П'ятниця, березня 29, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Пам’ять

75 літ


У квітні цього року виповнюється 75 літ від дня народження одного з найпомітніших представників Харківської філологічної школи останніх десятиріч XX століття, доктора філологічних наук, професора кафедри української мови Олександра Степановича ЮРЧЕНКА.
Про плідну творчу і громадську діяльність Олександра Степановича найкраще сказав у передньому слові до біобібліографічного покажчика його студентський товариш, однодумець і колега по роботі, багаторічний завідувач кафедри української мови професор Володимир Семенович Калашник. Творчу біографію мовознавця Володимир Семенович назвав однією з яскравих сторінок історії Каразінського університету. Родом з Мерефи, майбутній знаний лінгвіст і письменник став студентом найближчого до його батьківщини університету - Харківського. В альма-матер він не тільки здобув філологічну освіту за спеціальністю «українська мова і література”, але й плідно займався науково-педагогічною діяльністю, пройшовши шлях від старшого лаборанта до професора кафедри української мови.
Наукова спадщина О. С. Юрченка стала цінним набутком вітчизняної науки завдяки монографії «Формування фразеологічного фонду української літературної мови», навчальному посібникові «Фразеологічні перифрази української літературної мови», «Словникові стійких народних порівнянь» та іншим студіям із перекладознавства, фразеології, історії українського мовознавства.
Олександр Степанович є автором поетичних збірок «Дума про землю рідну», «Лебедині крила», «Тройзілля», повісті «Над віковими потоками», художнього нарису «Печенізьке море», численних віршових перекладів зі слов’янських мов.
Колегам і землякам-харків’янам О. С. Юрченко залишив по собі пам’ять як палкий захисник рідного слова. Він був першим головою Харківського обласного відділення Товариства української мови, активістом «Просвіти» імені Т. Г. Шевченка.
Усією науково-педагогічною, творчою, суспільною діяльністю Олександр Степанович залишив найкращі спогади про себе, з глибокою вдячністю його згадують учні й колеги. Мені пощастило бути не тільки студенткою Олександра Степановича, а і його дипломницею. Пригадується, наскільки вміло й майстерно стимулював і спрямовував він наукові пошуки своїх учнів, як вражав глибиною й енциклопедичністю знань. Я відчуваю глибоку вдячність і велику шану до свого вчителя, який значною мірою вплинув на мої наукові вподобання.


Олена ДУДКА, старший викладач кафедри української мови.


О.С. Юрченкові -до 70-ліття


Спить Мерефа, вквітчана зірками,
Клопоти сховала тиха ніч.
Це звідсіль Сірко із козаками
Здійснював походи навсібіч.

Саме тут, за батьківським порогом,
Пломенів любові й волі цвіт.
Звідси пролягли твої дороги
У широкий всеслов’янський світ.

Слід лишила Мжа в душі і слові,
Розсипом тройзілля поміж трав,
Юним серцем, сповненим любові,
Землю рідну в думах цілував.

Друзям посміхались очі сині,
Хоч нерідко блискали вогнем.
Був ти на професорській вершині,
Альма-матер славив день за днем.

Інші мали спокій і причали,
Ти ж горів лиш словом і рядком.
Всі тебе любовно величали
Просто, по-довженківськи, Сашком.

Часу зупинити нам не сила.
За крайнеба ти пішов уже.
І тепер Мерефа, люба й мила,
Спокій твій довічний береже.


Володимир Калашник