Наставник

ВІД РЕДАКЦІЇ. Павло Олексійович БАРИБА, випускник філологічного факультету 1971 р. надіслав до редакції листа з прлоханням розповісти про наставника багатьох поколінь філологів == Володимира Миколайовича БОЯНОВИЧА. Надіслана фотографія не вийшла за якістю, а текст Павла Олексійовича пропонуємо вашій увазі.
З Володимиром Миколайовичем БОЯНОВИЧЕМ я познайомився лише в кінці свого навчання на заочному відділенні філологічного: я писав під його керівництвом свою дипломну роботу. І з першого дня спілкування я зрозумів, як мені пощастило з наставником. Мій керівник цікавився не лише моїми успіхами в навчанні, а й не обминав побутові умови. Часто він надавав мені можливість попрацювати у його робочому кабінеті. Диплом я успішно захистив, але наші духовні і людські стосунки із Володимиром Миколайовичем не перервалися і тоді, коли я служив в армії в далекій Туркменії. І коли я там потрапив до госпіталю, видужанню моєму сприяли і листи дорогого наставника із Харкова. Сповнені батьківським піклуванням вони надавали сил для боротьби із хворобою.
А коли я повернувся в Кремунчук у 1973 р. і став працювати кореспондентом газети «Кременчуцька зоря», то відповідальним секретарем газети трудився Дмитро Іванович Безручко == який , виявляється теж був вихованцем В. М. Бояновича тільки ще аж у 1949 р.! І теж згадував свого наставника лише добрими словами…
Ось таких викладачів та вихователів дарує студентам Харківський університет.

П. БАРИБА, випускник 1971 р.