Субота, вересня 23, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Золотий випуск

Ентузіасти та «Ентузіаст»


Наш курс становится легендой
Новаторских шестидесятых -
Тех неповторных, и победных,
И по-гагарински крылатых
Євгеній РОМАНОВ
Тримаємо в руках пожовклий від часу «Харківський університет» від 30 квітня 1959 року. Третя сторінка присвячена «одній з кращих комсомольських груп ХДУ, групі другого російського», тобто нам. Коли ми закінчили філологічний, Фріда Йосипівна ЛУЦЬКА написала:
До свиданья, курс энтузиастов -
Зачинатель многих славных дел,
Самый умный, шумный и горластый.
Проявить себя сумели вы везде.
І це не перебільшення. Ми дійсно були дуже відповідальними, добре навчалися, боролися з пропусками занять, використовували всі можливості для оволодіння професією і розширення світогляду, вивчали класичну музику, відвідували театри, музеї, лекторій. За ініціативою нашого курсу були створені діалектологічний гурток, клуб поезії, університетський естрадний театр. У 1961 році В. ЛЕВИТСЬКИЙ переконав ректора в тому, що філологи мають право на музейну практику, і 19 студентів отримали можливість подорожувати Волгою та Доном. Ми побували в меморіальних музеях О. Пушкіна і Л. Толстого, В. Маяковського і М. Горького, в Ясній Поляні познайомилися з останнім секретарем видатного письменника  В. Булгаковим. Ночували в копицях сіна в Калиновому лузі, купалися в річці Воронка, сперечалися про поезію у вогнища, читали вірші на волзьких теплоходах. Т. ДАВИДОВА: «За цей місяць ми не тільки добре відпочили, але принесли, хай і маленьку, але користь людям».
Однією з найвагоміших подій нашого життя став курсовий журнал «Ентузіаст». Ініціаторами його створення були Є. СИТНІКОВ, Л. ОСМОЛОВСЬКИЙ і В. ШЕВЕЛЄВ. Цю ідею підтримали В. ЛЕВИТСЬКИЙ, Г. ЗАЛЕВСЬКИЙ, В. ЧЕРНОБАЄВ, В. МЄЛІХОВ, Н. МУХОПАД, а назву вигадала Л. МОРОЗОВА. У листопаді 1958 року вийшов у світ перший номер - шість екземплярів, одна закладка у друкарську машинку, першодрукарями були Т. ДАВИДОВА і Л. БОРИСОВА. Журнал об’єднав курс, у ньому друкувалися поети-початківці, прозаїки і публіцисти. Саме це здалося  небезпечним партбюро факультету, і життя «Ентузіаста» обірвалося… Курс активно протестував, тому було прийнято соломонове рішення - журнал закрити, а газету з такою ж назвою видавати для всього факультету. У коридорах вивішувалися багатометрові склеєні листи ватману. За роки навчання вийшло 25 випусків, а з 2001 року - ще 6 номерів.
Зі сторінок «Ентузіаста» у велику літературу пішли Григір ТЮТЮННИК - український класик, лауреат премій ім. Лесі Українки і Т. Шевченка, Л. ОСМОЛОВСЬКИЙ - кореспондент журналу «Крокодил», автор публікацій у «Літературній газеті» і п’яти гумористичних збірників, Г. ТОМКО - член Спілки письменників України. Тут друкувалися майбутні доктори наук Н. СУКАЛЕНКО і Л. УСТЮГОВА, доценти Т. ПЕДАН, В. ЛЕВИТСЬКИЙ,  Т. СОКОЛОВА. У наш час журнал покращився, збільшився в розмірі. Сьогодні в «Ентузіасті» друкуються вірші, критичні статті, листи, щоденники, спогади… Пишемо про долю російської мови та демократії, про Велику Перемогу і дітей війни, про душевність та духовність, про дружбу по-російськи та по-американськи, про зустрічі з друзями, про подорожі - про все, що нас турбує.
Один із розділів журналу присвячений нашим Учителям - сузір’ю розуму, культури і благородства. Ми ніколи не забудемо видатних учених О. М. ФІНКЕЛЯ і М. М. БАЖЕНОВА; талановитого лектора з артистичним талантом О. Г. РОЗЕНБЕРГА,  в аудиторії у якого вибухали оплески, і вчену високого рівня В. П. НЕВЗОРОВУ, яка знала латинь і грецьку, вільно орієнтувалася у європейських мовах; В. А. КОЗЬМЕНКО, з її глибоким, аналітичним розумом, і життєрадісного Жору ШКЛЯРЕВСЬКОГО; улюбленця всіх Льовушку ЛІФШИЦЯ, який залишив нам заповіт:«Головне в житті - у всіх ситуаціях залишатися Людиною»; найрозумнішу та чарівну Ф. Й. ЛУЦЬКУ…
Назавжди з нами одногрупники, які вже пішли з цього життя: наша гордість і біль Гриша ТЮТЮННИК, блискучий гуморист Льоня ОСМОЛОВСЬКИЙ, найніжніша й сонячна Галинка ЧИЖОВА, філолог Божою милістю Нонна СУКАЛЕНКО, безкомпромісний ініціатор багатьох добрих справ Євгеній РОМАНОВ, романтична Люда МОРОЗОВА, гострий на слівце Жора ЗАЛЕВСЬКИЙ, талановитий поет Толя ГОРБЕНКО, професор, незмінний редактор «Ентузіаста» Валерій ШЕВЕЛЄВ, про якого красномовно говорять заголовки спогадів друзів, колег та учнів == «Твоя душа не умела лениться», «Он был нашим становым хребтом», «Блаженны чистые сердцем», «Небытие не для него»… Світла їм пам'ять!
А ми піввіку самовіддано працювали у школах, профтехучилищах і ВНЗ, займали керівні пости в культурно-просвітницьких закладах, половина з нас до сих пір не перервала трудового стажу. Як і завше, постійно спілкуємося. Ми вступили у вік гірких втрат, тому зустрічаємося вже не раз на п’ять років, а щорічно. Якось Лілія Олексіївна БИКОВА (наш постійний кореспондент) написала: «Ви чудові  люди, охороняєте вірність почуттів, розділяєте радість і горе одне одного, слугуєте моральною опорою».
Нам часто ставлять запитання «У чому секрет довготривалості вашої дружби?» Ось деякі відповіді:
А. ГОФМАН: «Сама доля зібрала нас, таких різних і несхожих, наче невидимими нитками поєднала душі у студентські роки, аби наші серця не згрубіли, аби не відчували себе сторонніми».
М. КОКАРЕВА : «Ми зосталися відданими студентському братству».
Л. ГЛУШЕНКО: «Ми будемо жити віршами, музикою, книжками, піснями, добрими думками, надією…»
І. СМОЛЯК: «Не хотим и не будем никогда расставаться,
Потому что друг друга будем вечно любить».


Л. ФАДЄЄВА, Л. ШЕВЕЛЄВА.