П'ятниця, березня 29, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Закоханість у літературу

Рейтинг кафедр

 

Закоханість у літературу


ВІД РЕДАКЦІЇ. Кафедра зарубіжної літератури та класичної філології філологічного факультету – це місце, де панує закоханість в зарубіжну літературу та античну культуру. Викладачі кафедри, наприклад, Анна Сергіїівна Стовба, відкрили для мене чарівний і неповторний світ Сартра чи Мердок, змінили моє ставлення до життя, спонукали замислитися над сенсом нашого існування, кохання, дружби…


У Великій хімічній оплесками розпочалася лекція для першокурсників факультету іноземних мов завідувача кафедри професора Олександра Дмитровича МІХІЛЬОВА.…  «Сьогодні ми з вами підемо до Пекла, а потім вийдемо звідти», – звучить вступне слово Олександра Дмитровича, одразу привертаючи увагу аудиторії. Пекло, звичайно Данте, а епоха Відродження. Аудиторія вщент заповнена, лектор як блискучий актор уміло «тримає паузу», жартує і веде свою імпровізовану розповідь. Олександр Дмитрович постійно звертається до текстів, згадує Шекспіра, Сервантеса, Тассо, де Вега... І веде першокурсників епохою Відродження, світом титанів, людей, які знаходять у пізнанні та мисленні найбільшу в світі насолоду. В аудиторії – абсолютна тиша: «О, велика добрість божественного батька! О, дивне і високе призначення людини, якій дано досягти того, до чого вона прагне, і бути тим, ким вона хоче... Людині дана можливість опуститися до рівня тварини, але також і можливість піднятися до рівня істоти богоподібної, виключно в залежності від її внутрішньої волі». Лекція закінчилася, залишивши у душах присутніх студентів думку про те, що «ви створені не для тваринної долі, але народжені для доблесті та знань» (слова Улісса з «Божественної комедії» Данте). А я увечері взяла в руки вже читану книгу Сервантеса «Дон Кіхот» і поглянула на неї з нового боку.


Упритул


Проф. О. Д. МІХІЛЬОВ, доктор філологічних наук, академік АН ВО України, член спеціалізованої наукової ради із захисту докторських і кандидатських дисертацій з філософії при Харківському національному університеті, Лауреат академічної нагороди Ярослава Мудрого, нагороджений Почесною грамотою міносвіти України, знаком міністерства освіти і науки України «Відмінник освіти України». Вихованець Харківського національного університету, де працює з 1964 року. Автор понад 200 наукових і методичних праць, у тому числі 3 монографій, 3 брошур і 10 книг-перекладів із французької мови, багатьох посібників і підручників. Підготував більше 15 кандидатів наук. За останні три роки підготував 5 аспірантів, керує ще п'ятьма. За минулий рік опублікував 10 статей, під його керівництвом як редактора-упорядника виходять наукові вісники «Post Office», довідник із зарубіжної літератури «Усі зарубіжні письменники», біо-бібліографічний покажчик «Кафедра історії зарубіжної літератури і класичної філології», підготовлені до друку два посібники з історії зарубіжної літератури для вузів. Готова до друку збірка вибраних праць професора.


Тут закохують у літературу


Кафедра була заснована на базі кафедри загальної літератури (1804), перейменованої в 1884 році в кафедру західноєвропейських літератур, і кафедри грецької та римської словесності (1804), перейменованої в 1884 році в кафедру класичної філології. Студенти кафедри традиційно посідають перші місця за успішністю. Після зимової сесії показники на рівні 96 %, немає жодного хвостиста.


– Олександре Дмитровичу, розкажіть про колектив кафедри.


– Колектив кафедри молодий, середній вік працівників – 40 років. До 90-х років на кафедрі були певні труднощі щодо якості кадрового складу, було мало кадрів вищої кваліфікації. Нині у нас працює один доктор філологічних наук, десять кандидатів філологічних наук. На найближчі п’ять років планується захист іще трьох докторів наук. Кафедра має два відділення: зарубіжної літератури та класичне відділення. Із появою в університеті нових факультетів у нас стало більше роботи: викладаємо латинську, давньогрецьку мови на медичному, історичному, біологічному. філософському на факультеті іноземних мов. Чи є труднощі? Безперечно, є певні проблеми, зокрема, технічного характеру. Зараз працівники кафедри працюють над створенням навчальних посібників, де буде багато інформації з приводу модулів. Ми забезпечуємо університетський дух і розвиток гуманітарної думки, без чого неможливе існування суспільства. Пам’ятаєте, як Рузвельт казав, що підготувати спеціаліста, але не дати йому духовного виховання – це означає створити загрозу для суспільства?


Кафедра проводить тематичні міжнародні конференції, наприклад, Міжнародна конференція до 300-річчя із дня народження Вольтера, мовні конференції з вивчення латинської мови, конференції, присвячені процесам глобалізації та їх впливу на розвиток філологічних наук. Провели конференцію пам’яті професора Наталі Григорівни Корж, плануємо зробити її традиційною. Працюємо над підготовкою навчального посібника, присвяченого новим підходам до літератури ХХ та ХХІ століть. Іде підготовка методичних матеріалів для іноземних студентів медичного факультету (англійською мовою).


Останні десять років на кафедру приходять працювати її ж випускники – це найкращі наші вихованці. Серед основних моїх принципів: привчати своїх співробітників до взаємної поваги, щоб люди були психологічно сумісними, добропорядними людьми. Ми несемо у світ античну культуру, яка має під собою здорових дух, здорове тіло, певну божественність. А це багато до чого зобов’язує.


– Нещодавно Ви відзначали свій ювілей. Чи не шкодуєте, що  життя проходить саме в університеті?


– Було багато можливостей побудувати своє життя іншим чином. І, мабуть, це життя в матеріальному сенсі склалося б краще. Я викладав російську мову та літературу в Тунісі, саме тоді я міг змінити напрямок роботи. Мене вмовляли піти до школи при Міністерстві закордонних справ, рекомендували до Вищої партійної школи, яка могла відкрити для мене перспективи партійної роботи. В університеті я роблю те, що мене радує, дає задоволення, несе позитив... Можливість та вміння дати іншим людям свої знання та вміння – це найбільш вдячна праця. Університет – це місце, де дають знання, де сконцентровані величезні потенційні можливості для розвитку суспільства. Тільки якщо суспільство розуміє той потенціал, який закладено в університеті, воно зможе піднятися на найвищий щабель свого розвитку, а коли ні, то воно так і буде тягтися десь у хвості світового розвитку.


Розмовляла А. ЧАЛА.