Субота, вересня 23, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Проф. П. В. КОВАЛЬОВУ

100 років

 

Проф. П. В. КОВАЛЬОВУ


Виповнилося 100 років від дня народження доктора географічних наук, завідувача кафедри регіональної географії Харківського державного університету (1972-1988) Павла Васильовича КОВАЛЬОВА.


Павла Васильовича і сьогодні пам’ятають в університеті. Він, вихованець геолого-географічного факультету, ветеран-фронтовик, відзначений багатьма урядовими бойовими та трудовими нагородами, талановитий учений, порядна і чесна людина, користувався авторитетом і пошаною у своїх колег, учнів, всіх, хто мав таку світлу можливість спілкуватися із професором. У 1937 р. Павло Ковальов вступає до Харківського університету на геолого-географічний факультет. Прекрасно навчається, живе насиченим громадським життям: займається альпінізмом, здійснює сходження на вершини Великого Кавказу. Природа Кавказу глибоко зацікавлює молодого науковця своїми геоморфологічними та селевими гірськими процесами. У 1940 році він стає свідком великого селевого потоку в долині річки Джаловчат. Велика Вітчизняна війна перериває мирне життя. З перших військових дій 1941 року П. В. Ковальов –  на фронті. Обороняє Харків і Сталінград, б’ється з ворогом на Курській дузі, визволяє Європу, штурмує Берлін... Командир саперного взводу разом із своїми бійцями бере участь у розмінуванні під час Берлінської операції резиденції Гітлера в Тіргартені. Ордени «Червоної зірки» і «Вітчизняної війни» 2-го ступеня, численні медалі прикрашали груди ветерана.


По війні П. В. Ковальов викладає в Харківському університеті, одночасно виїжджаючи в літні періоди на Кавказ як інструктор з альпінізму. У 1953 р. здобуває звання майстру спорту з альпінізму. В 1947-48 роках збирає матеріали і успішно захищає кандидатську дисертацію «Геоморфологія долини ріки Баксан». А ще Павло Васильович отримує від міжнародних організацій право керування високогірними географічними і гляціологічними експедиціями. Їх результатом є публікація восьмитомника «Матеріали Кавказької експедиції». Через науково-дослідницьку роботу в експедиціях, очолюваних П. В. Ковальовим, пройшли й набули гарту професори З. П. Сербіна, І. М. Коротун, К. О. Маца, професори Харківського університету О. П. Ковальов, В. Ю. Некос, І. Г. Черваньов та багато ін. У 1966 р. П. В. Ковальов успішно захистив докторську дисертацію «Четвертинна історія зледенінь Кавказу». З 1968 року протягом 23 років проф. П. В. Ковальов керував  кафедрою  регіональної географії (згодом –  кафедра геоекології та конструктивної географії – зародок майбутнього екологічного факультету). У 1980 році проф. П. В. Ковальов нагороджений Почесним званням Заслуженого діяча вищої школи України. Його обирають почесним членом Географічного товариства СРСР. Упродовж п'яти років (1989 – 1994) його обирають головою Харківського відділу Географічного товариства України. Павло Васильович Ковальов помер 18 квітня 1996 р. до останньої миті залишаючись професором Харківського університету.


Проф. І .ЧЕРВАНЬОВ.