Понеділок, листопада 20, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

До історії харківського телебачення

Люди. Події. Століття.

 

До історії харківського телебачення


ВІД РЕДАКЦІЇ. У Харкові відзначили 60-річчя створення українського телебачення. За ініціативи історичного факультету у Музеї історії університету презентували на виставці архівні документи. Більшість з них експонувалися для широкого загалу вперше. ДАХО представив ескізи та фотографії процесу підготовки передач, листи глядачів, документи щодо міжнародних робочих зв’язків харківських телевізійників. ЦДНТА України, надав для експонування креслення харківської телевежі.


Вивчаючи архівні документи, можна визначити основні етапи розвитку телебачення на Харківщині починаючи з 1951 р., коли група харківських радіоаматорів на чолі з Володимиром Вовченком здійснила перші в історії України телевізійні пересилання.


У 1954 р. у Харкові з’явився професійний телецентр. На деякий час наше місто стало єдиним населеним пунктом у СРСР та Європі, де трансляції велися на двох різних телеканалах. У 1972 р. для харків’ян впроваджено три телепрограми. У 1970-ті роки розробляється проект нового телецентру. Розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 10 листопада 1971 р. затверджено «Технічний проект передавальної станції телебачення у м. Харкові».


Київський інститут «Укрпроектстальконструкція» береться до виконання робочих креслень. Привертають увагу відомості з пояснювальної записки: «Вежа являє собою ґратчасту суцільнозварну трубчасту конструкцію, що вільно стоїть. <...> Ствол вежі запроектовано у вигляді шестигранної призми, до якої симетрично приєднано три ноги, що опираються на фундаменти (діаметр в основі 69,2 м). Вежу увінчано флагштоком». Її висота становить понад 240 м. На той час це була найвища споруда Харкова. Крім функціонального призначення вона має й естетичне значення.


Процес зведення таких конструкцій є складним і у кожному випадку унікальним. Проектувальники протягом кількох років не могли дійти згоди щодо вибору варіанту її зведення. Хід їхніх міркувань і детальні розрахунки викладені у документах, які сьогодні знаходяться на постійному зберіганні у ЦДНТА України.


Спочатку передбачалося споруджувати телевізійну вежу самопідйомним повзучим краном УСПК-15 за принципом Останкінської та інших радянських телевеж. Але для прискорення будівництва проект скорегували. Монтажники будівельного тресту «Харківстальконструкція» під керівництвом Н. Настенка та А. Пончика застосували нове оригінальне рішення: добудовувати вежу з позначки 160,0 до позначки 240,7 м за допомогою вертольота Мі-10К. При цьому застосовано систему азимутальної орієнтації – спеціальний пристрій із тросів та штанг для встановлення конструкції будь-якої конфігурації з високим ступенем точності без залучення верхолазів-монтажників. У такий спосіб екіпажем Ухтинського об’єднаного авіазагону (льотчик Г. Мальцев) закріплено 13 блоків (вага кожного сягає майже 10 т).


За 10 днів монтаж конструкції завершено. Проект, який розроблявся і погоджувався 10 років, реалізовано. 2 грудня 1981 р. весь комплекс сучасного Харківського телецентру став до роботи.
Виставка документів тривала лише один день. За такий короткий проміжок часу неможливо досконало дослідити документальне джерело, відшукати цікаві факти. Але викладачі та студенти можуть будь-коли завітати до архіву і поринути у вивчення минувшини.


А.АЛЄКСЄЄНКО, начальник відділу використання
інформації документів ЦДНТА України.