Понеділок, листопада 20, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Іменитий колектив

Рейтинг кафедр

 

Іменитий колектив


ВІД РЕДАКЦІЇ: Кафедра теоретичної фізики імені академіка І. М. Ліфшиця фізичного факультету за результатами загально університетського рейтингу кафедр у 2008-2009 та 2009-2010 роках посідала почесне перше місце серед кафедр природничого профілю. З 2007 р. колектив носить ім'я академіка І. М. Ліфшиця. На кафедрі працюють сім професорів та шість кандидатів наук. Серед них – член-кореспондент НАН України, два лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки.


Сторінками історії. Історія кафедри теоретичної і дослідної фізики починається разом з історією Харківського університету в 1805 р. Першим завідувачем кафедри став А. І. СТОЙКОВИЧ. За понад 200 років історії кафедри неодноразово змінювалися її назви: кафедра фізики, потім – фізики і фізичної географії, кафедра теоретичної фізики. У 1931 р. однією з п’яти фізичних кафедр університету стала відновлена кафедра теоретичної фізики. У різні роки її очолювали видатні фізики: Л. В. РОЗЕНКЕВИЧ, Л. М. П’ЯТИГОРСЬКИЙ, О. І. АХІЄЗЕР, В. Л. ГЕРМАН. У 1935–1937 рр. тут працював, а потім і її очолював видатний фізик-теоретик, Нобелівський лауреат проф. Л. Д. ЛАНДАУ. Проф. О. М. ЄРМОЛАЄВ, завідувач кафедри теоретичної фізики: «Теоретична фізика – становий хребет всієї фізики, основа науково-технічного прогресу» –  так часто говорять. І це так насправді. Високим рівнем теоретичної фізики у нашому університеті ми завдячуємо саме  проф. Л. Д. Ландау. Він створив видатну школу фізиків-теоретиків. Разом із своїм колегою Є. М. Ліфшицем вони написали 10 томів знаменитого «Курсу теоретичної фізики». Його учні – І. М. Ліфшиць, О. І. Ахієзер – також стали фундаторами своїх широко відомих шкіл фізиків-теоретиків. З 1935 р. до наших днів викладання теоретичної фізики в університеті базується на ідеях Л. Д. Ландау. А час, розвиток науки і техніки зумовлюють і доповнюють подальший розвиток ідей Ландау».


Ілля Михайлович Ліфшиць очолював кафедру теоретичної фізики з 1944 до 1968 р., до свого від’їзду до Москви, де він очолив теоретичний відділ Інституту фізичних проблем після смерті Л. Д. Ландау. Наукові досягнення школи І. М. Ліфшиця відомі далеко за межами нашої країни. Ілля Михайлович і його учні створили сучасну теорію металів, зробили значний внесок у теорію конденсованого стану речовини, започаткували основи теорії невпорядкованих систем, яка зараз бурхливо розвивається. У світовій літературі підхід Ліфшиця і його учнів до теорії металів називається «ферміологією». Серед учнів Іллі Михайловича багато видатних фізиків-теоретиків: М. Я. АЗБЕЛЬ, М. І. КАГАНОВ, Е. А. КАНЕР, А. М. КОСЕВИЧ, Л. А. ПАСТУР, В. Г. ПІЩАНСЬКИЙ,  В. М. ЦУКЕРНІК та ін. Після смерті І. М. Ліфшиця кафедру очолювали Л. С. ГУЛІДА, І. І. ФАЛЬКО, Л. Е. ПАРГАМАНІК, В. В. УЛЬЯНОВ. З 1993 року і до сьогодні кафедру теоретичної фізики очолює професор Олександр Михайлович ЄРМОЛАЄВ.


Сьогодення. Надбання попередніх творчих колективів кафедри настільки значні, що кафедра і до цього часу зберігає лідируючі позиції на фізичному факультеті. Зміцнюються її зв’язки з науково-дослідними інститутами Харкова (ФТІНТ НАНУ, ІРЕ НАНУ, ННЦ ХФТІ, Інститут монокристалів). За рахунок цих інститутів склад кафедри поповнюється молодими талановитими фізиками-сумісниками: М. М. БОГДАН, О. С. КОВАЛЬОВ, І. В. КРІВЕ, Ю. П. СТЕПАНОВСЬКИЙ, В. О. ЯМПОЛЬСЬКИЙ. Нещодавно І. В. Кріве та В. Г. Піщанський стали лауреатами Державної премії України у галузі науки і техніки, а В. О. Ямпольський – членом-кореспондентом НАН України. І переоцінити роль згаданих сумісників на кафедрі неможливо. Вони читають загальні і спеціальні курси, очолюють наукову роботу студентів, аспірантів, пошукачів, активно займаються працевлаштуванням випускників кафедри. Навчальний процес кафедри побудований так, що всі розділи теоретичної фізики курсу Ландау–Ліфшиця охоплені. Сьогодні кафедра читає вісім загальних і 23 спеціальних курсів на фізичному та радіофізичному факультетах. Випускники кафедри мають змогу працювати у будь-якому напрямі теоретичної фізики.


Основними напрямками наукової роботи кафедри є: теорія конденсованого стану речовини (зокрема, теорія низьковимірних систем), теорія гравітації, квантова теорія поля. Щорічно кафедра публікує понад 80 наукових праць. Є монографії, навчальні посібники з грифом Міністерства освіти і науки України. Особливо слід відзначити видавничу діяльність проф. В. В. Ульянова. З 2001 року він опублікував за власні кошти ряд монографій і посібників з фізики, серію книг, присвячених видатним фізикам, з історії фізики в університеті, про життя у ХХ столітті. Студенти кафедри часто виступають співавторами науковців. Щорічно вони стають лауреатами стипендій Президента України (А. БОЖКО), прем’єр-міністра України (М. ПЕРШИН), міського голови (С. КОФАНОВ), постійно отримують іменні стипендії. У 2009 р. М. СОЛЯНИК, студентка четвертого курсу, посіла перше місце на Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт. У 2010 р. С. КОФАНОВ, студент четвертого курсу, також посів перше місце на цьому ж конкурсі.


Станіслав КОФАНОВ, п’ятикурсник кафедри теоретичної фізики: «Я усвідомлено обрав саме цю кафедру. І не розчарувався у своєму виборі. Наразі у мене є досить серйозні публікації з О. М. Єрмолаєвим і Г. І. Рашба навіть за кордоном, у США. Про майбутнє я ще не думав. Можливо, вступлю до аспірантури. Можливо, поїду стажуватися за кордон».
Проф. О. М. Єрмолаєв: «Головне завдання кафедри – навчити студентів самостійно виконувати наукову роботу, відшукувати нерозкриті, актуальні теми. Ми вчимо основним методам теорфізики, щоб студент міг самостійно ставити і вирішувати наукові завдання. Вимоги до теоретиків у всі часи були високими, планка для кандидата, а тим паче для доктора наук із теорфізики надзвичайно висока. Сучасний фізик повинен володіти усіма напрямками у фізиці. Випускник повинен уміти працювати у будь-якій сфері».


– Над чим Ви особисто  працюєте зараз?


– Ми разом із доц. Г. І. Рашба розвиваємо актуальний напрям «Електронні наносистеми на кривих поверхнях», підготували підручник з грифом Міносвіти з курсу «Статистична фізика». Пишемо методичні видання із курсу «Квантова статистика і кінетики», які в майбутньому стануть розділами єдиного посібника з цього курсу. Видаємо його окремі розділи. На сьогодні маємо шість таких методичних розділів. Працюємо над завершальним сьомим.


Доц. Г. І. Рашба, викладач кафедри теоретичної фізики: «Високі показники кафедри – це заслуга, у першу чергу, її завідувача – проф. О. М. Єрмолаєва, який проводить позитивну кадрову політику, залучає до роботи на кафедрі провідних учених Харкова. Активно працюють всі члени кафедри. Це особливий тонус на кафедрі, який зове до дії».


Аспірантка Марія Соляник: «Я спадковий фізик. Мої батьки теж тут навчалися. Я, можна сказати, дитина університету. Кафедра теоретичної фізики –  одна із найсильніших кафедр факультету. Я її і обрала. Фізика – надзвичайно тяжка наука. А люди, які працюють на нашій кафедрі, показують дійсно світовий рівень своїх знань. Це заслуговує на повагу і гідну оцінку».


В. ЖЕДЕНКО.