Ювіляри

«Хрещеник» В. І. Астахова.

Цього місяця святкує свій ювілей професор Володимир Михайлович ДУХОПЕЛЬНИКОВ, завідувач кафедри історії Росії. В Харківському університеті знають, що із Володимиром Михайловичем у всі часи мати справу надійно і приємно. І коли самовіддано  працював помічником ректора проф. В. Г. Хоткевича, і коли був студентом історичного і грав в університетському оркестрі на гобої, і коли став провідним істориком і очолив кафедру. Відповідальний, вимогливий і доступний, талановитий і відкритий у спілкуванні, людина, яка не зраджує своїм життєвим принципам – таким його знають в університеті.

ДОВІДКА. Проф. В. М. ДУХОПЕЛЬНИКОВ – кандидат історичних наук, читає загальні та спеціальні курси з історії Росії. Наукові інтереси пов'язані з історією Росії в Х—ХVIII ст. та суспільно-політичним життям в Україні в роки НЕПу. Автор понад 80 наукових робіт, навчально-методичних посібників, підручників. Нагороджений знаком «Петра Могили» Міністерства освіти і науки України  у 2010 році.

Вступив на історичний за порадою друга М. З. Бердути.  В університеті  працює з жовтня 1967 р. А кар’єру розпочав з того, що його запросили грати на гобої в симфонічному оркестрі університету. На університетській ниві Володимира Михайловича одні знакові для Харківського університету люди: кандидатську дисертацію захищав під керівництвом проф. О. О. Кучера, трудився помічником ректора В. Г. Хоткевича. А порекомендував його на цю посаду незабутній Віктор Іванович Астахов. За що ці видатні особистості цінували свого молодшого колегу? Очевидно, за те ж, за що і ми, сьогоднішні, шануємо Володимира Михайловича. Працював на кафедрі історії СРСР викладачем, старшим викладачем, доцентом. У сімдесятих роках в університеті знов почали розмову про створення власного духового  оркестру. І знову безпосередню участь у його створенні брав доц. В. М. Духопельников. У 1995 р. був обраний завідувачем кафедри історії Росії. Проф. В. М. Духопельников:  «Я ніколи не шкодував про свій вибір, ніколи. Я просто не міг чинити інакше, адже мене оточували такі люди, яких просто неможливо було підвести: Ілля Іванович Залюбовський, Володимир Гнатович Хоткевич, Віктор Іванович Астахов... Вони оточили мене увагою, турботою, вони завжди допомагали мені в навчанні, в роботі. Університет – це теж саме, що і рідна домівка, де розпочалося і триває основне наше життя».

З днем народження, шановний Володимире Михайловичу!

О.ДЕУС, А. ЧАЛА.