Четвер, листопада 23, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Докопатися до істини,або Як ми «прогуляли» лекцію

Нам пишуть

 

Докопатися до істини,або Як ми «прогуляли» лекцію


ВІД РЕДАКЦІЇ. Наукова конференція-презентація «Проблеми дослідження й охорони культурно-історичної спадщини України. Підсумки польових досліджень у 2011 році» привернули увагу багатьох, хто не мав до археології ніякого відношення…

Слідчі докопуються до істини, копачі – до колодязів води, а археологи – до смітників, кісток та секонд-хенду, чи то пак, вибачте, до історичної істини. 2011 року харківські дослідники організували аж 13 археологічних експедицій, які досліджували минуле від доби пізнього палеоліту і аж до XVII ст. на території Харківської та сусідніх областей України, а також у Криму. Найцікавіші знахідки кожної з експедицій польового сезону 2011 р. можна було побачити на виставці в Музеї історії університету, яка відкрилася одночасно з початком роботи конференції і експонувалася потім майже місяць – мало не до кінця грудня. Пощастило відвідати цю виставку і нам під час лекції з історії й культури України доцента кафедри українознавства А. М. Домановського.

Відразу зазначимо, що виділити найцікавішу знахідку чи вітрину (кожна експедиція була представлена однією вітриною або стендом) просто неможливо – такими різними і своєрідними вони були, відбиваючи кожна свою добу в історії людства на землях України. Найдавніші часи сивого палеоліту – близько 15 тис. років тому! – було представлено вітриною експедиції І. А. Сніжко, яка здійснює дослідження стоянки-майстерні біля с. Кам’янка. Головні знахідки палеолітичної експедиції – крем’яні знаряддя праці та заготовки для них, які виготовлялися шляхом розколювання і відщеплювання.
Значно більш пізніми є інші експедиції, які переносять нас вже в добу заліза, Ι тис. до н. е. Це, перш за все, розкопки І. Б. Шрамко та її колег (С. А. Заднікова та К. Ю. Пеляшенка), які стосуються скіфської доби VII-IV ст. до н.е. на території Бєльського городища, біля с. Новоселівка. Зі знахідок експедицій привертають увагу вістря стріл, прикраси, уламок кістяного псалія (частина кінської збруї), оформленого у славнозвісному скіфському звіриному стилі. Але найбільше запам’яталися нам схожі на дитячі іграшки маленькі глиняні зображення тваринок, які археологи називають зооморфними статуетками.

Пізніші часи вже нашої ери пізньоримського часу – ранньої доби великого переселення народів досліджувала Германо-Слов’янська археологічна експедиція під керівництвом М. В. Любічева. Найцікавішою знахідкою експедиції став гончарний горн, у якому випалювалися керамічні вироби, споруджений просто у ґрунті. Пам’ятки салтівської археологічної культури (VIII-IX ст.) досліджували експедиції В. В. Колоди (поселення ремісників Мохнач з яскравим артефактом – фігурним вістрям списа), В. С. Аксьонова (Верхньо-Салтівський катакомбний могильник і могильник біля с. Кіцевка, представлені яскравими знахідками прикрас – кульчиків-сережок, бус, браслетів, перснів), Г. Е. Свистуна (розвідки вздовж Сіверського Дінця), В. І. Квітковського (селища П’ятницьке-І, де було досліджено середньовічне житло з рештками кам’яної печі, призначеної для опалювання приміщення).

Найближчі ж до наших днів часи XVI-XVII ст. на теренах Слобожанщини досліджувала археологічна експедиція під керівництвом І. В. Голубєвої, яка розкопувала Цареборисівську фортецю, засновану за часів інтенсивного заселення нашого регіону. Найяскравішою знахідкою експедиції став севський чех – російська спеціальна срібна монета, яка переважно карбувалася у 1687 р. у м. Севськ (нині Брянська обл.) і призначалася для ринку України і Брянщини, а також для сплати за службу учасникам Першого Кримського походу (1687 р.).

Нарешті, ще дві експедиції здійснювали археологічні розкопки в Криму. Це експедиції кафедри історії стародавнього світу і середніх віків Харківського університету імені В. Н. Каразіна «Цитадель» (під керівництвом А. М. Домановського) і «Чембало» (під керівництвом доц.. С. В. Дячкова). Перша з них продовжила дослідження фортифікаційного об’єкту на території городища Херсонесу Таврійського (м. Севастополь). Зі знахідок експедиції відразу привертає увагу череп дельфіна-азовки, якого, виявляється, візантійці споживали в їжу, а також фрагмент мармурового напису, молівдовули (свинцеві підвісні печатки, якими, немов пломбами опечатувалися важливі документи), ручка херсонеської амфори ІV-III ст. до н.е. з клеймом місцевого астинома, фрагмент римської легіонної черепиці з клеймом, а також світильники, які заправлялися оливою і використовувалися для освітлення приміщення. Експедиція «Чембало» продовжила дослідженя генуезької фортеці Чембало (XIV-XV ст.) на території сучасного м. Балаклава.

Виставка залишає незабутнє враження живого дотику до минулого. Ось так ми і «прогуляли» лекцію на виставці знахідок харківських археологічних експедицій 2011 р.


Максим СТЕПАНОВ, АД-11, Едуард ПОПОВ, ПС-11, Кирило МЕХТІЄВ, РК-11.