Вівторок, березня 19, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Генерувати любов

Професор

 

Генерувати любов


Професор Марія Степанівна ГОНЧАРЕНКО, доктор біологічних наук, завідуюча кафедрою валеології. Наука, організаційна, педагогічна діяльність, родина – усьому дає лад ця жінка, яка завжди має бездоганний вигляд та чарівну посмішку. Із 1997 року Марія Степанівна очолює кафедру. Вони з колегами мають свою науково-дослідницьку лабораторію, де працюють над питаннями діагностики, апробацією нових апаратно-програмних діагностичних комплексів, готують матеріали з моніторингу здоров’я студентів. Нещодавно вийшов підручник Марії Степанівни «Етновалеологія , готується до видання книга «Наукові основи сучасного світогляду. Валеологічні аспекти». М. С. Гончаренко: «Натхнення знаходжу на роботі. Не можу нічого не робити. Все життя навчаюся. Будь-які зустрічі, знайомства, події дають мені змогу збагатитися духовно, перейняти досвід. Дякую долі, що справа, якій я присвятила життя, реалізовується».


Для поняття «справжня жінка» Марія Степанівна має особливе визначення: «З позиції валеології ми ставимося до жінки як до берегині життя на землі. Мета справжньої жінки не тільки народити дитину, але й створити відповідні умови для неї і родини. Жіноча енергія доповнюється чоловічою. Тому так важливо, аби були повноцінні родини в суспільстві. Жінка повинна вміти генерувати радість і любов до себе, і до навколишнього середовища».
У житті Марії Степанівни три найголовніших представники сильної статі. Це її чоловік та два сина. Усе життя вона піклується про них, а тепер ще й про п’ятьох онуків.


Т. ЛІСНЯК.