Середа, листопада 22, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Інноваційні технології

Університетська наука

 

Інноваційні технології


ВІД РЕДАКЦІЇ. У січні Віктор Олександрович КАТРИЧ, заступник проректора з наукової роботи, начальник науково-дослідної частини університету, представив на ректораті звіт про виконання університетських грантів.
Проте для нашого читача неможливо уявити собі більш-менш повну картину їх функціонування без конкретних прикладів. Саме за ними я вирушаю на кафедру фізичної і біомедичної електроніки та комплексних інформаційних технологій, на якій працюють університетські винахідники Дмитро Володимирович ПАВЛЕНКО та Євгеній Олександрович АНТОНЕНКО. Обидва – молодші наукові співробітники. За рахунок внутрішніх фондів університету (за останні чотири роки) вони розробили більше десяти автоматизованих та комп’ютеризованих пристроїв, що використовуються для ведення медико-біологічних досліджень, з'ясування параметрів напівпровідникових приладів, визначення розподілів НВЧ електромагнітних полів у просторі та інших. На основі цих досліджень Євгеній Олександрович і Дмитро Володимирович зробили понад 20 доповідей на міжнародних конференціях та опублікували 15 статей. Більшість робіт виконано сумісно з колегами з Інституту імунології ім. І. І. Мечникова, Інституту сцинтиляційних матеріалів, Інституту проблем кріобіології та кріомедицини, Інституту біології університету. За рік молоді науковці виконують розробку приблизно однієї теми, на яку університет виділяє зі своїх фондів по 25-30 тисяч гривень.
Розкажемо вам про найперспективніші з наукових розробок названих авторів. Один із перших приладів Дмитра Володимировича та Євгенія Олександровича у співавторстві, – це домашній електрокардіограф. За допомогою цього приладу люди з хворобами серця зможуть зробити собі кардіограму, не виходячи за межі власної квартири. Ціна аналогічного пристрою складає близько 8 тисяч гривень, і його можуть дозволити собі лише медичні заклади. Ціна ж розробки університетських вчених складає близько 1,5-2 тисяч гривень із урахуванням ліценції (собівартість пристрою – трохи менше тисячі). Пристрій підтримується спеціальним програмним забезпеченням (комп'ютерна приставка ECG light і власне програма ECG Control 1.2), яке надає можливість пацієнтові не лише отримати певний результат, а й проаналізувати його. Програмне забезпечення – справа рук Дмитра Володимировича.
Д. В. Павленко: «Найрозповсюдженіша проблема, з якою нам доводиться зіштовхуватися, – це відсутність централізованої мережі впровадження наших приладів. Цей електрокардіограф дійсно міг би стати недорогою, але дуже корисною у побуті річчю для багатьох людей. Адже він дозволяє і з попереднім діагнозом визначитися, і відслідковувати динаміку».
Певно, саме для цього молоді науковці розмістили на власному сайті http://cpp.in.ua схему, за якою впевнений радіолюбитель зможе самотужки зібрати подібний пристрій. Мовляв, якщо люди не можуть купити, нехай хоч самі зберуть.
У «портфелі» розробок Д. В. Павленка та Є. О. Антоненка є фонокардіограф, який дозволяє створювати кардіограму за допомогою спектру звуку, та система для автоматизованого знімання діаграм спрямованості антен, що на практиці дозволяє швидко, в автоматичному режимі, проводити серії експериментів із вимірювання просторово-енергетичних характеристик антен.
На основі всіх цих досліджень і розробок Є. О. Антоненко готує до захисту власну кандидатську дисертацію. Відобразиться в ній і розробка, яку сам Євгеній Олександрович називає власним дітищем – систему неінвазійного вимірювання рівня цукру в крові, яка може знайти власне застосування як в спеціалізованих медичних закладах, так і в домашніх умовах.
Є. О. Антоненко: «Наша система дозволить людям, хворим на діабет, або тим, хто має передумови для цього захворювання, самостійно вимірювати та відслідковувати рівень цукру в крові неінвазивно (без взяття проби крові). Зараз я активно працюю над цим приладом і, сподіваюся, в найближчому майбутньому зможу його удосконалити».
Картина використання допомоги університетських фондів буде явно неповною, якщо ми не розкажемо про Володимира Володимировича БОСОГО, інженера першої категорії кафедри фізичної і біомедичної електроніки та комплексних інформаційних технологій. На рахунку цієї людини – розробка кількох типів озонаторів. Тут є як побутові озонатори, що дозволять усім бажаючим позбавитися плісняви у ванній кімнаті чи продезінфікувати взуття, так і промислові пристрої, які є просто незамінними на деяких складах і у відділеннях медичних закладів. Дійсно унікальним у колекції розробок Володимира Володимировича є промисловий бактерицидний комплекс із дистанційним керуванням. Цей комплекс поєднує в собі бактерицидну та озонуючи дію, що значно покращує його дезінфікуючі властивості.
Володимир Володимирович БОСИЙ: «Скажімо, для гнійних відділень лікарень наш прилад незамінний. Коштує він близько 2,5 тисяч гривень. Шкода, що ніхто не береться займатися реалізацією таких пристроїв, – це б могло реально полегшити роботу ряду медичних закладів і відділень».
Лаборантка Альбіна ХОРУЖНА поєднує роботу на кафедрі з навчанням на п'ятому курсі радіофізичного факультету. Саме Альбіні дістається вся «брудна» робота – розробка друкованих плат для експериментальних зразків пристроїв, оформлення ряду паперів, пошук необхідної інформації тощо. А ще дівчина відповідає в цьому творчо-винахідливому колективі за дизайн – саме її ідеї лягли в основу зовнішнього вигляду електрокардіографу та його програмного забезпечення, а також в оформлення сайту кафедри.
Альбіна Хоружна: «Я прийшла працювати на кафедру на початку другого курсу, не вміючи нічого робити руками. Сьогодні я вже маю певні практичні навички, засвоїла основи програмування та подумую про аспірантуру».
Альбіна - не єдина студентка, яку залучають до роботи на кафедрі . Минулого року до наукових розробок долучився п'ятикурсник Денис МАРЦИНКЕВИЧ (у межах виконання ним дипломного проекту).
Д. В. Павленко: «Створення кілька років тому університетських фондів –  безумовно, вірне рішення, адже це ледь не єдина можливість підтримувати науковців, особливо у сфері пошукових робіт. Намагаємося оновлювати матеріальну базу в міру можливостей: так, цього року ми придбали сучасну паяльну станцію».
Є. О. Антоненко: «Університетські фонди дають змогу робити щось практично, а відповідно – розвиватися, самовдосконалюватися, зростати і в царині науки, і у сфері навчання студентів».


А. КУТАС.