Субота, квітня 20, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

«Справжній науковець повинен завжди бути у тонусі» - доц..А.Ю.УТЄВСЬКИЙ, завідувач кафедри зоології та екології тварин.

«Справжній науковець повинен завжди бути у тонусі» - доц..А.Ю.УТЄВСЬКИЙ,

завідувач кафедри зоології та екології тварин.


ВІД РЕДАКЦІЇ. Наприкінці минулого року Андрію Юрійовичу УТЄВСЬКОМУ, кандидату біологічних наук, доценту, завідувачу кафедри зоології та екології тварин біологічного факультету Фондом фундаментальних досліджень університету було виділено грант у розмірі тринадцяти тисяч гривень. Це відбулося в межах щорічного конкурсу, в якому беруть участь наукові роботи усіх факультетів. Тема наукової роботи Андрія Юрійовича - «Дослідження різноманіття та походження іхтіопаразитарних систем Антарктики» Він розробляє цю тематику з 1991 року та вважає, що вже є певні досягнення, наприклад,  відкрито та описано п’ять нових видів п’явок.


Як відомо,  ідея грантів прийшла до нас з Заходу та має свої специфічні риси. Надання науковцеві гранту має на увазі, що людина викладеться на повну, фінансований проект повинен завжди завершуватися успіхом. Отже обирають не лише розумних, але й  відповідальних та цілеспрямованих.  Саме такою людиною і є Андрій Юрійович! Чому? А тому що для нього дослідження це не робота - це саме життя. Це я зрозуміла, коли зайшла до його кабінету. Досить відчинити двері, …і за ними відкриваються нескінченні білосніжні терена Антарктики. На гачку висить спеціальний костюм для пірнання, стіни рясніють неперевершеними фотографіями пейзажів білого континенту, на столі, під склом фотокартки Андрія Юрійовича з колегами, теж дослідниками Антарктики, вражає заспиртована рідкісна п'явка у колбі… І навіть на зв'язці ключів у вченого фігурка пінгвінчика. А з яким захватом та пристрастю Андрій Юрійович розповідає про свої дослідження, як загоряються його очі захопленням своєю справою...


- Андрію Юрійовичу, яка тема Вашої наукової роботи та скільки часу Ви над нею вже працюєте?


- Тема моєї наукової роботи - «Дослідження різноманіття та походження іхтіопаразитарних систем Антарктики». Я розробляю дану тематику тривалий час - з 1991 р.. За цей час маю вже певні досягнення, наприклад,  я з колегами відкрив та описав п’ять нових видів п’явок.


- Чому Ви обрали для своїх досліджень саме Антарктику?


-  Тому що її фауна є дуже специфічною та вимагає ретельних досліджень, завдяки яким можна відповісти на ключові питання еволюційної біології. Колись Антарктика була частиною величезного континенту Гандвани. Після його розколу вона понесла із собою частину давньої фауни, яка упродовж багатьох століть не піддавалася впливу антропогенного фактору, оскільки була ізольованою Антарктичною  течією. Еволюція на цьому континенті проходила незалежно, без стороннього впливу.


- Чи став Вам у нагоді університетський грант та як Ви його використали?


- Цей грант я отримав дуже вчасно, у нас тоді закінчувалася домовленність про фінансування із Словенією. Завдяки університетському гранту були отримані генетичні послідовності для майже 60-ти видів п’явок, реконструйовані  філогенетичні дерева та доведено, що п’явки Антарктики є пращурами усіх п’явок на Землі. Я займаюся молекулярно-генетичним аналізом п’явок та інших паразитів і мені вдалося здійснити реконструкцію процесів еволюції.


- А хто Вам допомагає у Ваших дослідженнях?


- Мої колеги з кафедри зоології та екології тварин: мій брат доцент Сергій Юрійович Утєвський, полярний іхтіолог, доцент Геннадій Олександрович Шандіков та викладач Марія Юрійовна Колеснікова.


- Як саме проходить весь процес Ваших досліджень?


- По - перше, слід відзначити, що дослідження потребують міжнародної співпраці, адже побудова філогенетичних дерев проходить у декілька етапів. Матеріал (п’явки) надходить до України з Антарктики, у нас проводять їх морфологічний аналіз, потім п’явки  надсилаються до Словенії, де здійснюють ПЛР-реакцію, результати якої передають до Південної Кореї, там проходить їх розшифровка. Отримані результати поступають знов в Україну, і на їх основі за допомогою спеціальних комп’ютерних програм будується філогенетичне дерево. Але, я вважаю, що потрібна ще більш тісна міжнародна співпраця. У липні я був на стажуванні в Кембриджі, у Британській антарктичній службі, де результати моїх досліджень викликали неабияку зацікавленість. І це також збільшує шанси на спільну співпрацю Англії та України з досліджень Антарктики.


- Ваші подальші плани?


- Ми з братом плануємо продовжувати розробку цієї наукової тематики, адже її результати увійшли до держпрограми України з досліджень Антарктики. Я особисто розробляв фрагмент цієї програми, який стосується бентосних екосистем. Вона почне виконуватися з 2012 року. Ми плануємо рухатися далі і досліджувати не лише п’явок, а й ракоподібних. Це дозволить порівняти результати та з’ясувати, чи корелюються процеси еволюції. На мою думку, в науці взагалі не можна ніколи розслаблятися!


…А мені та нашим читачам на згадку залишилися подаровані ученим фотографії, зроблені в Антарктиці! А сам Андрій Юрійович у грудні знов полетів до Антарктики. Нових Вам досягнень і відкриттів!


Л.МАРТИНЕНКО, третьокурсниця відділення журналістики.